Лупати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Лупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Колоть, ломать. Срібні копита кремінь лупають. Чуб. III. 293. Остався він у Криму, лупає сіль вагову. Рудч. Чп. Сам Бог хліб лупав, та й нам давав. Ном. № 12280.

Лупати, -паю, -єш, одн. в. лупнути, -ну, -неш, гл. Мигать, мигнуть. Зорі на дощ дмуться та лупають. Ном. № 567. Лупати очима. Мигать, хлопать глазами. Лупа очима. МВ. (О. 1862. III. 55). Як дам тобі, тілько очима лупнеш. Ном. № 3640. Лупнеш очима вгору, над тобою, між темним гіллям... висять спілі груші. Греб. 402.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., фам. 1. Те саме, що кліпати 1. — Га-а?.. — гакнув на всю хату Яків, підводячи голову і лупаючи своїми сонними віями(Панас Мирний, I, 1954, 199); Сьомка лупав повіками і нічого не розумів (Юрій Смолич, II, 1958, 61). ♦ Лупати очима див. око. 2. перен. Світити слабким, нерівним, миготливим світлом (про зірки тощо). Зорі на дощ дмуться та лупають(Номис, 1864, № 567); Невеличкі зірочки ледве-ледве лупали у тому блакитному мороці (Панас Мирний, III, 1954, 150). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 556. ЛУПА́ТИ, аю, аєш, недок., перех. Відбивати частини від цілого; колупати (у 1 знач.). [Козаки:] Ой, лучче [краще] б ми, запорожці, Круту гору лупали, Ніж у тюрмі, у кайданах, Шість літ пропадали (Нечуй-Левицький, II, 1956, 465); «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить Вас!» (Іван Франко, X, 1954, 48); Гній злігся, змерзся, лупали [люди] ломами, плішнею, накидали на сани, возили (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 319); // Віддирати, відокремлювати верхній шар чого-небудь. — Уже час у печі розпочинати, — сказала Христя, стоячи коло печі і лупаючи припічок (Панас Мирний, I, 1954, 24); // Розбиваючи, ламати що-небудь. Вони розбивали комори, лупали скрині, палили акти на володіння ґрунтами й людьми (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 363). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 556.

"Словопедія"

ЛУПАТИ

лу́пати очи́ма на кого—що і без додатка. 1. Кліпаючи, мовчки дивитися, поглядати на кого-, що-небудь, не відповідати. А все не важиться він бабусю налаяти; лупа очима та кашляє, та ходить,— не знає, що вже йому й робити (Марко Вовчок); — А дівчата, якби ви бачили, які тоді були! .. гляне на тебе, то неначе по коліна в землю вгонить; стоїш, як телепень, та тільки очима лупаєш (О. Стороженко); Гидкий отой корчмар усе лупає на неї гострими очима (М. Чабанівський). лу́пати банька́ми, вульг. Мій супутник сидить, тільки баньками лупає (Ю. Збанацький). 2. Виявляти поглядом зацікавленість, дивуватися. Стоїть (зайча) і лупає очима: — Та що ж це сталося вночі! (Н. Забіла); // Передавати поглядом якусь інформацію. — Панич тут ззаду їх лупа на мене очима: нічого, мов, нічого, тільки не признавайся (Панас Мирний). 3. перед ким і без додатка. Переживати почуття неприємності, сорому і т. ін.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЛУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., фам.

1. Те саме, що клі́пати 1. — Га-а?.. — гакнув на всю хату Яків, підводячи голову і лупаючи своїми сонними віями (Мирний, І, 1954, 199); Сьомка лупав повіками і нічого не розумів (Смолич, II, 1958, 61). ◊ Лу́пати очи́ма див. о́ко. 2. перен. Світити слабким, нерівним, миготливим світлом (про зірки тощо). Зорі на дощ дмуться та лупають (Номис, 1864, № 567); Невеличкі зірочки ледве-ледве лупали у тому блакитному мороці(Мирний, III, 1954, 150). ЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Відбивати частини від цілого; колупати (у 1 знач.). [Козаки:] Ой, лучче [краще] б ми, запорожці, Круту гору лупали, Ніж у тюрмі, у кайданах, Шість літ пропадали (Н.-Лев., II, 1956, 465); "Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить Вас!" (Фр., X, 1954, 48);Гній злігся, змерзся, лупали [люди] ломами, плішнею, накидали на сани, возили (Горд., II, 1959, 319); // Віддирати, відокремлювати верхній шар чого-небудь. — Уже час у печі розпочинати, — сказала Христя, стоячи коло печі і лупаючи припічок (Мирний, І, 1954, 24); // Розбиваючи, ламати що-небудь. Вони розбивали комори, лупали скрині, палили акти на володіння грунтами й людьми(Панч, Гомон. Україна, 1954, 363). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 556. Лу́пати, паю, єш, [p]одн. в.[/p] лупнути, ну, неш, гл. Мигать, мигнуть. Зорі на дощ дмуться та лупають. Ном. № 567. Лупати очима. Мигать, хлопать глазами. Лупа очима. МВ. (О. 1862. III. 55).Як дам тобі, — тілько очима лупнеш. Ном. № 3640. Лупнеш очима вгору, — над тобою, між темним гіллям… висять спілі груші. Греб. 402. Лупа́ти, па́ю, єш, гл. Колоть, ломать. Срібні копита кремінь лупають. Чуб. III. 293. Остався він у Криму, лупає сіль вагову. Рудч. Чп. Сам Бог хліб лупав, та й нам давав. Ном. № 12280. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 381.

СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК.

лупати - дієслово, недоконаний вид, І дієвідміна

Лупати з словника1.jpg

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Лу́пати 1, -паю, -єш, [p]одн. в.[/p] лупнути, -ну, -неш, гл. Мигать, мигнуть. Зорі на дощ дмуться та лупають. Ном. № 567. лупати очима. Мигать, хлопать глазами. Лупа очима. МВ. (О. 1862. III. 55). Як дам тобі, — тілько очима лупнеш. Ном. № 3640. Лупнеш очима вгору, — над тобою, між темним гіллям... висять спілі груші. Греб. 402. Лупа́ти 2, -па́ю, -єш, гл. Колоть, ломать. Срібні копита кремінь лупають. Чуб. III. 293. Остався він у Криму, лупає сіль вагову. Рудч. Чп.Сам Бог хліб лупав, та й нам давав. Ном. № 12280.

Всесвітній словник української мови

Словник відмінків

Лупати з словника3.jpg Лупати з словника4.jpg

Словник синонімів

КЛІ́ПАТИ (мимоволі швидко опускати й піднімати повіки, вії), МОРГА́ТИ, МИГА́ТИ,ЛУ́ПАТИрозм.,ЗМИГА́ТИрозм.,ЗМИ́ГУВАТИрозм.,ЛИ́ПАТИдіал. - Док.: клі́пнути,моргну́ти, зморгну́ти, мигну́ти, лу́пнути, змигну́ти, ли́пнути. Він швидко кліпав віями, немов боявся, що зрадлива сльоза викотиться з ока (Л. Первомайський); Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Г. Хоткевич); Не мигаючи, він різко дивиться на дукача (М. Стельмах); Зоня закотила чоловічки під повіки і лупала тільки самими білками(Ірина Вільде).

СВІТИ́ТИ (про вогонь, небесні світила, ліхтарі тощо - випромінювати світло),СВІТИ́ТИСЯ, ГОРІ́ТИ, ПРОМЕНІ́ТИ, ПРОМЕНІ́ТИСЯ, ПРОМЕНИ́ТИСЯ,ПРОМІ́НИТИСЯ, ЗОРІ́ТИпоет.;МЕРЕХТІ́ТИ, БЛИ́МАТИ, МИГТІ́ТИ, МРІ́ТИ,ІСКРИ́ТИСЯ, ТРЕМТІ́ТИ, ТРІ́ПАТИСЯ, МИГА́ТИ, ПОЛИ́СКУВАТИ, РЯХТІ́ТИ,ЛУ́ПАТИрозм.,БЛИ́КАТИдіал. (світити нерівно й тремтливо); СЯ́ЯТИ, СІЯ́ТИ,ВИСВІ́ЧУВАТИ, ПАЛА́ТИ, ЯСНІ́ТИ, ЯСНИ́ТИСЯ, ПОЛУМ’ЯНІ́ТИ,ПОЛУМЕНІ́ТИрідше,ПОЛОМЕНІ́ТИрідше,ПЛОМЕНІ́ТИпоет.,ПЛОМЕНИ́ТИСЯ[ПЛОМЕНІ́ТИСЯ]поет. рідше,СЯ́ТИ заст. (яскраво світити);ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИрідше, ПАЛАХТІ́ТИ, ЖАХТІ́ТИ (світити яскраво, але нерівно); ПРИСВІ́ЧУВАТИ (випромінювати неяскраве світло);ЛЮМІНЕСЦІЮВА́ТИспец. (світити холодним світлом); ПРОСВІ́ЧУВАТИ,ПРОСВІ́ЧУВАТИСЯ (світитися, пронизуючи щось). Світить місяць, та не гріє(прислів’я); Блимала лампа без скла й більше чадила, ніж світила (І. Нечуй-Левицький); Ми встаємо з півнями; Ще світяться по місту ліхтарі (П. Грабовський); Троянівка ще спала, хоч по деяких хатах уже світилося (Григорій Тютюнник); Горіли електричні лампи. Був вечір (Ю. Яновський); Сонце ледве променіє, І на сході вже світає (Леся Українка); Все небо мерехтіло зорями (О. Гуреїв); В хижі світилося, блимав олійний каганчик (П. Загребельний);Сіріє мла долин, Мигтять огні (М. Зеров); Ми під явором сиділи, А над нами зірки мріли (І. Манжура); Не зважав [місяць] ні на зорі, що іскрилися довкруги нього, ні на білі хмари (Н. Кобринська); Там тисячі зірок одна перед другою вигравають: та лупає, а та труситься тихо (Панас Мирний); В небі чистім і прозорім Сонце сяє (М. Рильський); Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно (В. Стус); Перед вікном висвічував повний місяць (О. Гуреїв);Свічка тихо і рівно палала (М. Коцюбинський); Полум’яніло серпневе сонце (Н. Рибак);Пломеніють багряні заграви пожеж (С. Скляренко); Снується тихо ясна ніч.. І тисячі на небі свіч Палахкотять над головою (С. Руданський); У ярмах народів конали ідеї.., Та всюди зоря палахтіла (І. Драч); Пожаром жахтить небокрай (А. Малишко). - Пор. 1. бли́скати, 2. бли́скати, 1. блища́ти.

Словник фразеологізмів

лу́пати очи́ма на кого—що і без додатка. 1. Кліпаючи, мовчки дивитися, поглядати на кого-, що-небудь, не відповідати. А все не важиться він бабусю налаяти; лупа очима та кашляє, та ходить,— не знає, що вже йому й робити (Марко Вовчок); — А дівчата, якби ви бачили, які тоді були! .. гляне на тебе, то неначе по коліна в землю вгонить; стоїш, як телепень, та тільки очима лупаєш (О. Стороженко); Гидкий отой корчмар усе лупає на неї гострими очима (М. Чабанівський). лу́пати банька́ми, вульг. Мій супутник сидить, тількибаньками лупає (Ю. Збанацький). 2. Виявляти поглядом зацікавленість, дивуватися. Стоїть [зайча] і лупає очима: — Та що ж це сталося вночі! (Н. Забіла); // Передавати поглядом якусь інформацію. — Панич тут ззаду їх лупа на мене очима: нічого, мов, нічого, тільки не признавайся (Панас Мирний). 3. перед ким і без додатка. Переживати почуття неприємності, сорому і т. ін. Батько помовчав трохи, далі промовив: — Ну, що ж, спасибі, сину: дуже приємно було батьковілупати очима (А. Головко); —Перед ким провинився, перед тим й лупай тепер очима(А. Хорунжий); — Чорти б їх побрали,— невідомо кого лаяв Коляда,— а тепер мені лупай очима (М. Зарудний); Нехай розбираються, перевіряють.. Навчився красти, нехай уміє йочима лупати (З газети). 4. Марно витрачати час; сидіти без діла. [Голос:] А ми тим часом що робити маєм? [Голос (іронічно):] Очима лупати! (Леся Українка); — Хоч би зенітку дали,— знову порушив мовчання Таранець.— Сидимо як кроти в норі та очима лупаємо (Д. Ткач); — То що ж нам, братику, сидіти й лупати очима, мов барани? Хай гине все? (Василь Шевчук). 5. Не мати чого їсти; голодувати; бути голодним. Приробили хлібця — їмо, а ні, то очима лупаємо (Укр.. присл..).

Тлумачний словник української мови

Лупати I луп`ати, -а́ю, -а́єш, недок., перех. Відбивати частини від цілого; колупати (у 1 знач.). || Віддирати, відокремлювати верхній шар чого-небудь. || Розбиваючи, ламати що-небудь. || Бити, лупцювати. II л`упати, -аю, -аєш, недок., фам. 1) Те саме, що кліпати 1). Лупати очима. 2) перен. Світити слабким, нерівним, миготливим світлом (про зірки тощо).

Іноземні словники

Сербско-русский словарь

Лупати 1) стуча́ть, ударя́ть, хло́пать 2) (ногама) то́пать 3) колоти́ть, разбива́ть 4) (глупости) говори́ть лупати на врата — стуча́ть в дверь лупати главу — лома́ть го́лову

Українсько-російський словник

I лу́пати см. лупнути; = лу́пнути мига́ть, мигну́ть лу́пати очи́ма — (бессмысленно) смотре́ть; (без дополнения) хло́пать глаза́ми II лупа́ти лома́ть, коло́ть, дроби́ть

Ілюстрації

Лупати1.jpg Лупати2.jpg Лупати3.png

Медіа

[1] [2]

Див. також

Українські пісні

Пішов Василько гуслі лупати

Українська народна пісня

Пішов Василько гуслі лупати.

Не в нашім краю, а у волоськім Дунаю!

Не в нашім краю, а у волоськім Дунаю!

Вірш Каменярі

"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод

Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,

Бо вам призначено скалу сесю розбить."

Рими до слова «лупати»

Вимова слова лупати