Кріпко

Кріпко, нар. 1) Крѣпко, сильно. Тут, обнявшись кріпко, ми загинем вкупі. Сніп. 2) Очень. Кріпко стереглись наші дівчата панських парубків. О. 1862. V. 109.

Сучасні словники

1. розм., рідко. Присл. до кріпкий; міцно. У другому возику сиділи два чоловіки і парубок — усі троє зв'язані кріпко (Марко Вовчок, VI, 1956, 231).

2. діал. Дуже, сильно. Кріпко розумна була [Галочка]: кожного, хто у неї спитається, навчить і розкаже (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 312); — Хоч що ви мені тут кажіть, а вовк — звір кріпко полохливий! (Остап Вишня, II, 1956, 145).

Ілюстрації

oK_CxBm_0fg

Медіа

YouTube відео, звуки, музика, тощо.

Див. також

(Посилання на сторінки цієї Вікі)

Див. Довідка:Стиль

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)