Відмінності між версіями «Коритися»
(Створена сторінка: '''Коритися, -рю́ся, -ришся, '''''гл. ''1) Подчиняться, покоряться. ''Того не роби, рибочко, а кори...) |
Kimmn (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Коритися, -рю́ся, -ришся, '''''гл. ''1) Подчиняться, покоряться. ''Того не роби, рибочко, а корись твоєму батькові. ''Федьк. ''Бачить, що корюся, та ще й гірш мене зневажає, а далі й бити вже порвались. ''МВ. І. 29. 2) Повиноваться. ''Біси коряться нам в ім’я Твоє''. Єв. Л. X. 17. | '''Коритися, -рю́ся, -ришся, '''''гл. ''1) Подчиняться, покоряться. ''Того не роби, рибочко, а корись твоєму батькові. ''Федьк. ''Бачить, що корюся, та ще й гірш мене зневажає, а далі й бити вже порвались. ''МВ. І. 29. 2) Повиноваться. ''Біси коряться нам в ім’я Твоє''. Єв. Л. X. 17. | ||
| + | |||
| + | КОРИТИСЯ, рюся, ришся, недок., кому, чому. Беззаперечно слухатися кого-небудь, підлягати комусь, чомусь; підкорятися. Улас. не любив нікому кланяться та кориться (Нечуй-Левицький, III, 1956, 288); Волелюбний український народ не корився чужинцям (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 19); * Образно. Смілих, дужих любить море, Хвилі коряться хоробрим (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 42); | ||
| + | // чому. Робити, чинити, поводитися відповідно до чого-небудь, згідно з чимсь. Сором хилитися, Долі коритися: Час твій прийде З долею битися (Леся Українка, І, 1951, 49); Я не збираюся, пишучи мемуари, коритися практиці писання романів (Юрій Яновський, II, 1958, 30). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 291. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
[[Категорія:Ко]] | [[Категорія:Ко]] | ||
Версія за 23:12, 30 листопада 2014
Коритися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Подчиняться, покоряться. Того не роби, рибочко, а корись твоєму батькові. Федьк. Бачить, що корюся, та ще й гірш мене зневажає, а далі й бити вже порвались. МВ. І. 29. 2) Повиноваться. Біси коряться нам в ім’я Твоє. Єв. Л. X. 17.
КОРИТИСЯ, рюся, ришся, недок., кому, чому. Беззаперечно слухатися кого-небудь, підлягати комусь, чомусь; підкорятися. Улас. не любив нікому кланяться та кориться (Нечуй-Левицький, III, 1956, 288); Волелюбний український народ не корився чужинцям (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 19); * Образно. Смілих, дужих любить море, Хвилі коряться хоробрим (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 42); // чому. Робити, чинити, поводитися відповідно до чого-небудь, згідно з чимсь. Сором хилитися, Долі коритися: Час твій прийде З долею битися (Леся Українка, І, 1951, 49); Я не збираюся, пишучи мемуари, коритися практиці писання романів (Юрій Яновський, II, 1958, 30).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 291.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
