Коритися

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Коритися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Подчиняться, покоряться. Того не роби, рибочко, а корись твоєму батькові. Федьк. Бачить, що корюся, та ще й гірш мене зневажає, а далі й бити вже порвались. МВ. І. 29. 2) Повиноваться. Біси коряться нам в ім’я Твоє. Єв. Л. X. 17.

Сучасні словники

КОРИТИСЯ, рюся, ришся, недок., кому, чому. Беззаперечно слухатися кого-небудь, підлягати комусь, чомусь; підкорятися. Улас. не любив нікому кланяться та кориться (Нечуй-Левицький, III, 1956, 288); Волелюбний український народ не корився чужинцям (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 19); * Образно. Смілих, дужих любить море, Хвилі коряться хоробрим (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 42); // чому. Робити, чинити, поводитися відповідно до чого-небудь, згідно з чимсь. Сором хилитися, Долі коритися: Час твій прийде З долею битися (Леся Українка, І, 1951, 49); Я не збираюся, пишучи мемуари, коритися практиці писання романів (Юрій Яновський, II, 1958, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 291.

Словник синонімів

КОРИТИСЯ підкорятися, скорятися, слухатися, о. хилити голову <чоло>, ходити по шнуру, ходити в шорах; ЖМ. підлягати, піддаватися, хилитися.

ПІДКОРЯ́ТИСЯ кому (бути слухняним, покірним виконавцем чиєїсь волі, чиїх-небудь наказів), КОРИ́ТИСЯ, ПОКОРЯ́ТИСЯ, СКОРЯ́ТИСЯ, ПІДДАВА́ТИСЯ, СЛУХАТИСЯ кого, СЛУ́ХАТИ кого,ГНУ́ТИСЯ перед ким,СХИЛЯ́ТИСЯ перед ким,ПОХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, розм.,ПІДХИЛЯ́ТИСЯ розм.,КЛОНИ́ТИСЯ перед ким, розм.,ЗМИРЯ́ТИСЯ з ким, розм.;ПІДЛЯГА́ТИ, УЛЯГА́ТИ [ВЛЯГА́ТИ]діал. (бути залежним від когось, від чиєїсь волі); ШАНУВА́ТИСЯ (намагатися не викликати чийогось незадоволення). - Док.: підкори́тися, покори́тися, скори́тися, підда́тися, послухатися, послухати, зігну́тися, схили́тися, похили́тися, підхили́тися, склони́тися, змири́тися, підлягти́, улягти́[влягти́]. - Мені Йосип звелів стерегти хату. Я не вдома в себе, а у людей живу, то мушу підкорятися (А. Хижняк); В душі Михайло часто обурювався на батька, повставав проти його залізної волі, але корився йому (М. Томчаній); Мотря була не з таківських, щоб комусь покорятись (І. Нечуй-Левицький); Клим наказує невістці замовчати. Параска покірливо скоряється (К. Гордієнко); Коли отак із нього жінка вірьовки сучить, а він піддається, то не вартий він, щоб серед жонатих чоловіків на вулиці сидіти (Григорій Тютюнник); Веде [Тарасюк] між вербівчанами єретичні розмови та підбурює бідноту не гнутись перед багатіями (А. Іщук); [Бурлака:] От, думав, доживу віку спокійно, а тепер приходиться знову воювати! Не можна ж, не можна схилятися перед таким супостатом, як Михайло (І. Карпенко-Карий); Міркую сам-таки з собою: - Якби то, думаю, якби не похилилися раби... То не стояло б над Невою Оцих осквернених палат! (Т. Шевченко); "Перед султаном не склонимось ми, Шиї не схилим магнатам" (М. Рильський); Співець і воїн батьківщини, він не змирився і в неволі (С. Голованівський); - Що ж, чи підлягати йому? - Авжеж! я в його руках! (І. Франко); Ми підпадаємо впливам стороннім, Силі чужій улягаєм, наказам чужим коримося (переклад М. Зерова); Тітка одцуралась од такої небоги, бо небога і справді-таки не шанувалась (І. Нечуй-Левицький).

коритися

(беззаперечно слухати кого-небудь, бути залежним від когось) ходити в шорах; ходити по шнуру; ходити навшпиньки; ходити на пальцях (на пальчиках); ходити (йти, бути, перебувати і т. ін.) на поводку (на поводі) в кого, чиєму; ходити по струні (по струнці, по струночці). Тепера з молодими трудно. Мов коні-неуки, рвуть поводи і не хотять ніяк ходити в шорах (Леся Українка, 3, 1952, с. 297); Гори передо мною, по шнуру ходи! Ото по мені! (Панас Мирний, 5, 1955, с. 242); Коло мене жінка буде ходити навшпиньки, на одних великих пальчиках (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 17); – Ти мій авторитет підриваєш! На поводку в Гайворона ходиш! (Зарудний, На білому світі, 1967, с. 274); – Ге-е! У мене так! – знову опускаючись на місце, сказав Яків, – у мене держись! Сказано по струні ходи – і ходи! (Панас Мирний, 4, 1970, с. 229); Йонька… ганьби забути не міг, вона вічно смоктала його за серце, як чорна п’явка, і часто він вибухав таким гнівом, що всі ходили як по струнці, чекаючи доки перейде буря (Тютюнник, Вир, 1964, с. 7); У них жінки перед мужиками як по струночці ходять (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 473.)

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Не треба коритися болю

Джерела та література

Зовнішні посилання