Відмінності між версіями «Конячина»
(→Медіа) |
|||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] |
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 23:59, 21 листопада 2017
Конячина, -ни, ж. Дрянная лошаденка. Найняв я конячину та потягся аж на довгопільський ярмарок. Левиц. І.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках КОНЯЧИ́НА, и, ж., розм. Малий або худий, слабосилий кінь. — Пірнув і я з конячиною та з візком в ту гущавину (Н.-Лев., І, 1956, 58); Конячина дідова, постоявши в задумі кілька хвилин, з власної ініціативи нап’ялась і рушила (Вас., Вибр., 1954, 240); Худа конячина тягла важкий віз (Бойч., Молодість, 1949, 197).
КОНЯЧИ́НА, и, жін., розм. Малий або худий, слабосилий кінь. — Пірнув і я з конячиною та з візком в ту гущавину (Нечуй-Левицький, I, 1956, 58); Конячина дідова, постоявши в задумі кілька хвилин, з власної ініціативи нап'ялась і рушила (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 240); Худа конячина тягла важкий віз (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 197). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 277.
Ілюстрації
|
|
|
