Конячина

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Конячина, -ни, ж. Дрянная лошаденка. Найняв я конячину та потягся аж на довгопільський ярмарок. Левиц. І.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках КОНЯЧИ́НА, и, ж., розм. Малий або худий, слабосилий кінь. — Пірнув і я з конячиною та з візком в ту гущавину (Н.-Лев., І, 1956, 58); Конячина дідова, постоявши в задумі кілька хвилин, з власної ініціативи нап’ялась і рушила (Вас., Вибр., 1954, 240); Худа конячина тягла важкий віз (Бойч., Молодість, 1949, 197).

КОНЯЧИ́НА, и, жін., розм. Малий або худий, слабосилий кінь. — Пірнув і я з конячиною та з візком в ту гущавину (Нечуй-Левицький, I, 1956, 58); Конячина дідова, постоявши в задумі кілька хвилин, з власної ініціативи нап'ялась і рушила (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 240); Худа конячина тягла важкий віз (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 197). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 277.

Ілюстрації

Мур.jpeg Мур2.jpeg Мур3.jpeg

Медіа

https://youtu.be/RD4GM6H-xrs

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/konjachyna

Зовнішні посилання