Килимок

Килимок, -мка, м. Ум. отъ килим.

Сучасні словники

КИЛИМО́К, мка́, ч. Зменш. до ки́лим. Через кімнату був простелений вузький килимок (Н.-Лев., III, 1956, 374); Поля, луки й ліси здавалися різнобарвними килимками (Ів., Вел. очі, 1956, 9). Ки́лимок — це тканий виріб з кольорової вовни або шовку, бавовняної або лляної пряжі. Килими́ переважно ворсисті, іноді — гладкі. Здавна люди прикрашали килимами своє житло: вистилали ними підлоги і меблі, вішали на стіну. І зараз килими широко використовуються в декоруванні житлового і громадського інтер'єру.

Давній Єгипет і Ассирія, Індія і Китай уславилися рідкісними килимами. Торговими шляхами, як посольські дари або військова здобич, вони розходилися по всьому світу. Народи різних континентів (Азія, Латинська Америка, Європа) внесли до мистецтва килимарства своє розуміння законів краси, традицій, функціональності, символіки.

Ілюстрації

Див. також

Види килимів Залежно від призначення килими мали назви: настільні, запільні, ліжники, налавники, весільні тощо. Ткалися килими в техніці перебору та кружляння. У килимах переважає квітковий орнамент. Іноді разом зі стилізовано-рослинними орнаментами компонуються зображення птахів і тварин. Ткали також килими з геометричним орнаментом та з тематичними композиціями (гобелени). Килими були безворсими і ворсовими. Ворсові (без стрижки) килими звались «коцами»[4].