Відмінності між версіями «Канючити»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
==Цікаві факти або додаткова інформація== | ==Цікаві факти або додаткова інформація== | ||
| − | |||
[[Категорія:Слова 2024 року]] | [[Категорія:Слова 2024 року]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет психології, соціальної роботи та спеціальної освіти]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет психології, соціальної роботи та спеціальної освіти]] | ||
Версія за 13:28, 18 квітня 2024
Каню́чити, -чу, -чиш, гл. Клянчить. Ото канючить. Ном. № 2769.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках КАНЮЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., зневажл. Настирливо й жалібно (часто до набридливості) просити що-небудь у когось; випрошувати, циганити. Канючать [діти] хліба шмат під вікнами з торбами... (Г.-Арт., Байки.., 1958, 128); Гордощами його був величезний мамутів [мамонтів] ріг, що днів зо три канючив він його для музею в одного селянина (Вас., Вибр., 1954, 282); - Не полюбляю я вашого брата, святенників, бо вони або милостиню канючать, або кишки з людей мотають казаннями (Тулуб, Людолови, II, 1957, 78).
Ілюстрації
|
x140px |
Медіа
Див. також
Джерела та література
Тлумачний словник української мови
