Йойкати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Йойкати, -каю, -єш, одн. в. йойкнути, -ну, -неш, гл. Плакать, вопить, вскрикнуть. А на зуб собі йойкай! ЕЗ. V. 183. Ні плаче, ні голосить, бо відай не може, лиш часом, часом йойкне: Боже милий. Боже! Федьк. І. 67.


Сучасні словники

Словник української мови

ЙОЙКАТИ, аю, аєш, недок. Викрикувати «йой» від болю, страху тощо; охкати, стогнати. На тоці лежав розтягнений мужик і йойкав, і стогнав, і кричав (Іван Франко, II, 1950, 99); Іванко приходить і бачить: сестра у постелі йойкає (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 118). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 62.

Орфографічний словник української мови

йо́йкати дієслово недоконаного виду

Словник синонімів

ЙОЙКАТИ див. КРИЧАТИ.


Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання