Відмінності між версіями «Здичавіти»

Версія за 23:16, 19 листопада 2021

Здичавіти, -вію, -єш, гл. = Здичіти. Кота як завезти в ліс, то він зовсім здичавіє і не приступайсь до його. Волын. г. Здичавів хлопець. Св. Л. 158.

Сучасні словники

ЗДИЧАВІТИ, ію, ієш, док.

1. Стати диким, неприрученим (про тварин). В Австралії динго цілком здичавіли і тепер тут, подібно до наших вовків, чинять серед місцевої фауни великі спустошення (Посібник з зоогеографії, 1956, 19); // Стати некультивований (про рослини). Пеньки моїх кленів обросли губками, яблуні здичавіли, важка картина постала перед моїми очима (Юрій Яновський, V, 1959, 143); Від смерті Аркадія.. ніхто не займався ними [чорнобривцями], і вони здичавіли (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 408); // Стати запущеним, порости бур'яном (про сад, поле і т. ін.). Поросте бур'янами земля, здичавів, забудуть люди, яка сівозміна де була... (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 207).

2. перен. Відвикнути від людей, товариства, стати нелюдимим. Старий зовсім здичавів. Дехто навіть думав, що він збожеволів, бо відчужився зовсім від людей, замкнувся в своїй хаті (Мирослав Ірчан, II, 1958, 188).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання