Здичавіти

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Здичавіти, -вію, -єш, гл. = Здичіти. Кота як завезти в ліс, то він зовсім здичавіє і не приступайсь до його. Волын. г. Здичавів хлопець. Св. Л. 158.

Сучасні словники

ЗДИЧАВІТИ, ію, ієш, док.

1. Стати диким, неприрученим (про тварин). В Австралії динго цілком здичавіли і тепер тут, подібно до наших вовків, чинять серед місцевої фауни великі спустошення (Посібник з зоогеографії, 1956, 19); // Стати некультивований (про рослини). Пеньки моїх кленів обросли губками, яблуні здичавіли, важка картина постала перед моїми очима (Юрій Яновський, V, 1959, 143); Від смерті Аркадія.. ніхто не займався ними [чорнобривцями], і вони здичавіли (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 408); // Стати запущеним, порости бур'яном (про сад, поле і т. ін.). Поросте бур'янами земля, здичавів, забудуть люди, яка сівозміна де була... (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 207).

2. перен. Відвикнути від людей, товариства, стати нелюдимим. Старий зовсім здичавів. Дехто навіть думав, що він збожеволів, бо відчужився зовсім від людей, замкнувся в своїй хаті (Мирослав Ірчан, II, 1958, 188).

Тлумачення із "Словника української мови"*

ЗДИЧАВІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до здичавіти. Шмигали сюди й туди здичавілі без господарів коти (Гончар, III, 1959, 13); Він умів.. ловити в степу здичавілих за літо коней (Донч., IV, 1957, 11); Мовчали навіть вартові од вежі, здичавілі в степу й охочі до розмови (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 71).

1. у знач. прикм. Дикий, неприручений (про тварин). Це була вівчарка, здичавіла, жахлива, з ведмежими іклами, від якої тікали навіть вовки (Тулуб, Людолови, I, 1957, 187); // Некультивований (про рослини). Скільки оком сягнеш - буяли гірчак та пирій. Та ще, мов синці на тілі ниви, клаптики, здичавілої конюшини (Дмит., Обпалені.., 1962, 20); // Запущений, порослий бур'яном (про сад, поле і т. ін.). У цім здичавілім саду Тебе зустрів я на біду (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 96); І шамотить, і шепоче про щось здичавілий степ (Шиян, Переможці, 1950, 39).

2. у знач. прикм., перен. Відвиклий від людей, товариства, нелюдимий. Причвалала пішки з Грицем аж із Києва тітка Пріська - обшарпана, здичавіла (Юхвід, Оля, 1959, 151).

Ілюстрації

Dingo.jpg Dyka kishka.jpg Zdychavila.jpg Byryany.jpg

Медіа

Іншими мовами

Здичавіти

- англ. become uncivilized / become wild / grow wild / run wild

- корейською 미친듯이 뛰다 michindeus-i ttwida

- гінді खुला छोड़ना khula chhodana

- іспанською actuar sin control

Див. також

Здичавілі тварини

Джерела та література

  • Академічний тлумачний словник (1970—1980)
  • Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 538.
  • Вікіпедія

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/zdychavity

https://uk.wikipedia.org

https://slovnyk.ua/