Заїздити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:40, 30 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Заїздити, -джу, -ди́ш, сов. в. заїхати, -ї́ду, -деш, гл. 1) Заѣзжать, заѣхать. Заїхав на чужину. Їхав козак із війни, та заїхав до вдови. Чуб. V. 66. Заїхав за Дунай, та й додому не думай. Ном. № 708. 2) Успѣвать, успѣть доѣхать. Ми ще засвітла заїдемо у Горовицю. Уман. у.
