Заборона

Заборо́на, -ни, ж. 1) Защита. 2) Запрещеніе.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗАБОРО́НА, и, жін.

1. Наказ не робити чого-небудь. І росло лихо в його серці, і виростало до гарячої відплати, котра не зна ні впину, ні заборони... (Панас Мирний, I, 1949, 147); Його, очевидячки, дратувало, що дичина безкарно летіла над головою, захищена високістю та забороною полювати до Петра (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 196); А слово те [Т. Г. Шевченка], зламавши заборони, Робило тліном трони і корони (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 6); Круто з сином обійшлася [Лукія] — наклала заборону на телевізор до кінця навчання... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 86).

2. заст. Захист. [Матушка гумоня:] Мені пишуть, що знову.. збирається [народ] у ватаги, устав мале і велике на заборону краю (Панас Мирний, V, 1956, 75). Український тлумачний словник заборона

   -и, ж.
   1) Наказ не робити чого-небудь.
   ••

   Біржова́ заборо́на — види дій, які заборонені на біржі: а) масштабні операції однією особою, яка має за мету впливати на ціни; б) будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі; в) розповсюдження неправдивої інформації, яка може призвести до штучної зміни кон'юнктури.

   Заборо́на платежу́ — одна з систем відновлення прав із втрачених векселів, що полягає в накладенні судом, за проханням заявника, заборони здійснювати виконання пред'явнику векселя.
   2) заст. Захист.

Словник синонімів української мови заборона

   (наказ не робити чого-н.); табу (релігійна заборона певних дій, слів тощо; узагалі яка-н. заборона); вето (у державному й міжнародному праві — остаточна / умовна заборона; узагалі яка-н. заборона)

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]