Відмінності між версіями «Жебоніти»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 24: | Рядок 24: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | <br /> | ||
| + | [http://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B6%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B8#Словник_відмінків Словник відмінків]<br /> | ||
| + | <br /> | ||
| + | [http://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B6%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B8#Словник_синонімів Словник синонімів] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Версія за 12:47, 23 листопада 2015
Жебоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Лепетать. Будемо жебоніти, як маленькі діти. Чуб. V. 37.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ЖЕБОНІТИ, ню, ни́ш, недок., розм.
1. Говорити неясно, невиразно, нерозбірливо; бубоніти, белькотати. Він замахав руками, не зводячи вирячених очей з Коржа, який щось жебонів на своє виправдання і озирався на всі боки (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 53);
// Говорити швидко, весело, з охотою, але неголосно. Він невгаваючи жебонів своїм козячим голоском, хвалив, сподівався, божився і прохав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 379); Закохані пари тихо жебоніли по перелазах чи під акацією (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 37),
2. перен. Створювати тихі, одноманітні звуки (шелест, дзюркотіння і т. ін.). Над нами крутився й жебонів рухливий стовп невразливої, мирно настроєної мошкари (Яків Качура, Вибр., 1953, 306); Біля самої стайні по-весняному жебонить струмок (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 237); * У порівняннях. Дівчинка стиха сміялася, наче далекий струмок жебонів (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 348). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 516.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Словник відмінків
Словник синонімів
