Жебоніти

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Жебоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Лепетать. Будемо жебоніти, як маленькі діти. Чуб. V. 37.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках
ЖЕБОНІТИ, ню, ни́ш, недок., розм.

1. Говорити неясно, невиразно, нерозбірливо; бубоніти, белькотати. Він замахав руками, не зводячи вирячених очей з Коржа, який щось жебонів на своє виправдання і озирався на всі боки (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 53); // Говорити швидко, весело, з охотою, але неголосно. Він невгаваючи жебонів своїм козячим голоском, хвалив, сподівався, божився і прохав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 379); Закохані пари тихо жебоніли по перелазах чи під акацією (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 37),

2. перен. Створювати тихі, одноманітні звуки (шелест, дзюркотіння і т. ін.). Над нами крутився й жебонів рухливий стовп невразливої, мирно настроєної мошкари (Яків Качура, Вибр., 1953, 306); Біля самої стайні по-весняному жебонить струмок (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 237); * У порівняннях. Дівчинка стиха сміялася, наче далекий струмок жебонів (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 348). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 516.

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також


Словник відмінків

Словник синонімів

Словоформи. Орфографічний словник

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 477.

Зовнішні посилання