Жартівник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:17, 6 грудня 2016; A.tepliuk (обговорення • внесок)
Жартівник, -ка, м. Шутникъ.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови, значення слова
ЖАРТІВНИ́К, а́, ч. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився (Корн., II, 1955, 18); Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника (Томч., Готель.., 1960, 270).
Академічний тлумачний словник української мови
ЖАРТІВНИ́К, а, чол. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився (Олександр Корнійчук, II, 1955, 18); Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 270).
