Жартівник

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Жартівник, -ка, м. Шутникъ.

Сучасні словники

Словник української мови, значення слова

ЖАРТІВНИ́К, а́, ч. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився (Корн., II, 1955, 18); Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника (Томч., Готель.., 1960, 270).

Академічний тлумачний словник української мови

ЖАРТІВНИ́К, а, чол. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився (Олександр Корнійчук, II, 1955, 18); Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 270).

Ілюстрації

[[Категорія:Слова 2016 року]