Дударь
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:15, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дударь, -ря, м. 1) Мастеръ, дѣлающій дудки. 2) Играющій на свирѣли, 3) Родъ хороводной игры. Ив. 70. Ум. Дударик, дударчик, дударенько. Заграй мені, дударику, на дуду, тепер же я своє горе забуду. Чуб. V. 1110. Доньку видала за дударчика. Гол. ІІІ. 463. Ой сину, мій дудареньку, ти ж було селом ідеш, ти було в дуду граєш. Чуб. V. 1143.
