Відмінності між версіями «Двоє»
(Створена сторінка: '''Двоє, двох, '''''чис. ''Двое. ''Як двоє у батька дітей, то як єдно; а як єдно, то як ні єдного. ''Н...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Двоє, двох, '''''чис. ''Двое. ''Як двоє у батька дітей, то як єдно; а як єдно, то як ні єдного. ''Ном. ''У його двоє діл. ''Лебед. у. ''Почав їх ''(учеників) ''посилати по двоє. ''Єв. Мр. VI. 7. | '''Двоє, двох, '''''чис. ''Двое. ''Як двоє у батька дітей, то як єдно; а як єдно, то як ні єдного. ''Ном. ''У його двоє діл. ''Лебед. у. ''Почав їх ''(учеників) ''посилати по двоє. ''Єв. Мр. VI. 7. | ||
[[Категорія:Дв]] | [[Категорія:Дв]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
| + | [[Файл:Без названия (1).jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%94 Тлумачний он-лайн словник української мови «УКРЛІТ.ORG» ]=== | ||
| + | ДВО́Є, двох, числ. кільк. Збірн. до два. Чоловік умер, двоє діток мені покинув, два сини (Вовчок, І, 1955, 273); Був собі дід та баба. З давнього давно, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили, Як діточок двоє, — Усюди обоє (Шевч., І, 1951, 311); Двоє барил з водою стояли коло стіжка (Н.-Лев., II, 1956, 196); Під стінкою на вичовганій канапі сиділо ще двоє пасажирів (Панч, Синів.., 1959, 4); [Дудар:] Я хочу сказати цьому дідові двоє слів (Мик., І, 1957, 82); Зосталася Яресьчиха з трьома дітьми: двоє дочок і син (Гончар, Таврія.., 1957, 9); // у знач. ім. Вже можна було розібрати, що там [у човні] сиділо четверо — двоє на веслах, а двоє — один проти одного (Коцюб., І, 1955, 386); Кажуть, якщо двоє палко покохали.., То для них, хороших, праця вдвічі мила, То ж у кожнім серці — вдвічі більше сили (Гірник, Друзі.., 1953, 44). | ||
Версія за 21:38, 25 листопада 2017
Двоє, двох, чис. Двое. Як двоє у батька дітей, то як єдно; а як єдно, то як ні єдного. Ном. У його двоє діл. Лебед. у. Почав їх (учеників) посилати по двоє. Єв. Мр. VI. 7..jpg)
Сучасні словники
Тлумачний он-лайн словник української мови «УКРЛІТ.ORG»
ДВО́Є, двох, числ. кільк. Збірн. до два. Чоловік умер, двоє діток мені покинув, два сини (Вовчок, І, 1955, 273); Був собі дід та баба. З давнього давно, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили, Як діточок двоє, — Усюди обоє (Шевч., І, 1951, 311); Двоє барил з водою стояли коло стіжка (Н.-Лев., II, 1956, 196); Під стінкою на вичовганій канапі сиділо ще двоє пасажирів (Панч, Синів.., 1959, 4); [Дудар:] Я хочу сказати цьому дідові двоє слів (Мик., І, 1957, 82); Зосталася Яресьчиха з трьома дітьми: двоє дочок і син (Гончар, Таврія.., 1957, 9); // у знач. ім. Вже можна було розібрати, що там [у човні] сиділо четверо — двоє на веслах, а двоє — один проти одного (Коцюб., І, 1955, 386); Кажуть, якщо двоє палко покохали.., То для них, хороших, праця вдвічі мила, То ж у кожнім серці — вдвічі більше сили (Гірник, Друзі.., 1953, 44).
