Відмінності між версіями «Гуляка»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ГУЛЯ́КА, и, чол. і жін. Той (та), що любить гуляти (у 2, 3 знач.). Горпина ж з молодих літ була не гуляка (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 123); Князь виявився п'яницею, гулякою, вкрай розбещеною людиною (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 365). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 10:39, 2 червня 2021
Гуляка, -ки, м. и ж. 1) Кутило, гуляка. К. ЧР. 353. Де ж ти тепер, моя мила, що ти мене знарядила п’яницею бурлакою і ледащомгулякою. Чуб. № 1061. 2) ж. Правая чепіга. Прил. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ГУЛЯ́КА, и, чол. і жін. Той (та), що любить гуляти (у 2, 3 знач.). Горпина ж з молодих літ була не гуляка (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 123); Князь виявився п'яницею, гулякою, вкрай розбещеною людиною (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 365).
Ілюстрації
|
|
|
|
