Гуляка

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Гуляка, -ки, м. и ж. 1) Кутило, гуляка. К. ЧР. 353. Де ж ти тепер, моя мила, що ти мене знарядила п’яницею бурлакою і ледащомгулякою. Чуб. № 1061. 2) ж. Правая чепіга. Прил. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ГУЛЯ́КА, и, чол. і жін. Той (та), що любить гуляти (у 2, 3 знач.). Горпина ж з молодих літ була не гуляка (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 123); Князь виявився п'яницею, гулякою, вкрай розбещеною людиною (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 365).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання