Відмінності між версіями «Грамота»
(→Медіа) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | |||
'''Грамота, -ти, '''''ж. ''1) Грамота. ''У руках царська грамота. ''К. ЧР. 338. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. ''Уже воно й грамоти бралось. '' | '''Грамота, -ти, '''''ж. ''1) Грамота. ''У руках царська грамота. ''К. ЧР. 338. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. ''Уже воно й грамоти бралось. '' | ||
[[Категорія:Гр]] | [[Категорія:Гр]] | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | + | ==Сучасні словники== | |
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ===Академічний тлумачний словник=== | ||
| + | |||
| + | '''ГРАМОТА 1, и, жін.,''' тільки одн. Уміння читати і писати. Почав Андрій щовечора ходити грамоти вчитись (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 447); | ||
| + | // Освіта. Неписьменний час минув — кожний грамоту здобув (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 379); — А мені важко, бо грамота в мене куца (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 177); | ||
| + | // перен. Елементарні початкові відомості з якої-небудь галузі знання. — Я на грамоті розуміюся не дуже, отож і не знаю, Горацій, чи як? (Олександр Довженко, I, 1958, 219). | ||
| − | ГРАМОТА 2, и, жін. | + | '''ГРАМОТА 2, и, жін.''' |
| − | 1. Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь. Біля кіоту [кіота] висіла в рамці якась грамота. Підійшовши, я прочитав: це був патент на чин прем'єр-майорові Качалову (Олекса Стороженко, I, 1957, 234); — За мої заслуги князь нагородив мене землями й лісами в Тухольщині.. Я маю його грамоту (Іван Франко, VI, 1951, 41); Вдова гетьмана Апостола, маючи на руках царську грамоту, що підтверджувала за нею право на Турбаї, поскаржилась на дії Капніста в Генеральну Військову Канцелярію (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 132); | + | 1. Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь. Біля кіоту [кіота] висіла в рамці якась грамота. Підійшовши, я прочитав: це був патент на чин прем'єр-майорові Качалову (Олекса Стороженко, I, 1957, 234); — За мої заслуги князь нагородив мене землями й лісами в Тухольщині.. Я маю його грамоту (Іван Франко, VI, 1951, 41); Вдова гетьмана Апостола, маючи на руках царську грамоту, що підтверджувала за нею право на Турбаї, поскаржилась на дії Капніста в Генеральну Військову Канцелярію (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 132); |
| − | // Документ, яким нагороджують за успіхи в якій-небудь справі. В вінку з пшеничного колосся Почесна грамота за труд (Ігор Муратов, Весілля.., 1949, 7); — Це ось свідоцтво, що я закінчив дев'ятий клас на «відмінно», а це похвальна грамота за гарну успішність (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 80); * У порівняннях. Дід прийняв листа гордо й незалежно, наче грамоту найкращому ударникові (Олесь Донченко, VI, 1957, 12). | + | // Документ, яким нагороджують за успіхи в якій-небудь справі. В вінку з пшеничного колосся Почесна грамота за труд (Ігор Муратов, Весілля.., 1949, 7); — Це ось свідоцтво, що я закінчив дев'ятий клас на «відмінно», а це похвальна грамота за гарну успішність (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 80); * У порівняннях. Дід прийняв листа гордо й незалежно, наче грамоту найкращому ударникові (Олесь Донченко, VI, 1957, 12). |
| − | ♦ Відклична (відзивна) грамота див. відкличний; Вірчі грамоти див. вірчий; Охоронна грамота див. охоронний. | + | ♦ Відклична (відзивна) грамота див. відкличний; Вірчі грамоти див. вірчий; Охоронна грамота див. охоронний. |
♦ Фільчина грамота — документ, що не має юридичної сили, неграмотно складений. Ці папери ми бачили в папці голови колгоспу.. Та все це схоже на фільчину грамоту — жоден з цих, з дозволу сказати, документів ніким не підписаний (Радянська Україна, 7.IV 1961, 2). | ♦ Фільчина грамота — документ, що не має юридичної сили, неграмотно складений. Ці папери ми бачили в папці голови колгоспу.. Та все це схоже на фільчину грамоту — жоден з цих, з дозволу сказати, документів ніким не підписаний (Радянська Україна, 7.IV 1961, 2). | ||
2. іст. Лист, послання або який-небудь запис. Найстаріша грамота, що нею відкривається ряд письмових документів з досить виразними рисами української мови, належить часові близько середини XIV ст. (Питання походження української мови, 1956, 32); Особливо цікаві знайдені при розкопках берестяні грамоти, що являли собою господарські записи, уривки з духівниць і ділові листи торгово-ремісних людей (Історія СРСР, I, 1957, 51). | 2. іст. Лист, послання або який-небудь запис. Найстаріша грамота, що нею відкривається ряд письмових документів з досить виразними рисами української мови, належить часові близько середини XIV ст. (Питання походження української мови, 1956, 32); Особливо цікаві знайдені при розкопках берестяні грамоти, що являли собою господарські записи, уривки з духівниць і ділові листи торгово-ремісних людей (Історія СРСР, I, 1957, 51). | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
===Фразеологічний словник=== | ===Фразеологічний словник=== | ||
| − | ГРАМОТА | + | '''ГРАМОТА''' - кита́йська гра́мота, жарт. Щось недоступне для розуміння, таке, в чому важко розібратися; незрозуміле. — Ми все сидимо .. і тільки філософствуємо: “Доля, випробування…” Тільки для тебе сіє́ (це) — китайська грамота. Ні чорта ти не розумієш, дівко (П. Панч); — Агрономія для нього .. китайська грамота (М. Зарудний). |
| − | |||
===Найповніший тлумачний словник=== | ===Найповніший тлумачний словник=== | ||
| + | '''ГРАМОТА''' | ||
| + | |||
I -и, ж., тільки одн. | I -и, ж., тільки одн. | ||
Уміння читати і писати. || Освіта. || перен. Елементарні початкові відомості з якої-небудь галузі знання. | Уміння читати і писати. || Освіта. || перен. Елементарні початкові відомості з якої-небудь галузі знання. | ||
| + | |||
II -и, ж. | II -и, ж. | ||
| + | |||
1) Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь. || Документ, яким нагороджують за успіхи в якій-небудь справі. | 1) Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь. || Документ, яким нагороджують за успіхи в якій-небудь справі. | ||
| − | + | ||
Фі́льчина гра́мота — документ, що не має юридичної сили, неграмотно складений. | Фі́льчина гра́мота — документ, що не має юридичної сили, неграмотно складений. | ||
| + | |||
2) іст. Лист, послання або який-небудь запис. | 2) іст. Лист, послання або який-небудь запис. | ||
| Рядок 40: | Рядок 40: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Uhff6.jpg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Uhff6.jpg|x200px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Граммм7.jpg|x200px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Uhhhh8.jpg|x200px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:F9fa788e-a4a1-11e1-87cb-002354388dad.jpeg|x200px]] |
|} | |} | ||
| Рядок 50: | Рядок 50: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%B8 Матеріал із Вікіпедії | + | *[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%B8 Матеріал із Вікіпедії] |
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| Рядок 57: | Рядок 57: | ||
* [http://eslovnyk.com/%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%B0 Найповніший тлумачний словник] | * [http://eslovnyk.com/%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%B0 Найповніший тлумачний словник] | ||
| − | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | |
| − | + | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | |
Поточна версія на 13:06, 17 грудня 2013
Грамота, -ти, ж. 1) Грамота. У руках царська грамота. К. ЧР. 338. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник
ГРАМОТА 1, и, жін., тільки одн. Уміння читати і писати. Почав Андрій щовечора ходити грамоти вчитись (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 447); // Освіта. Неписьменний час минув — кожний грамоту здобув (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 379); — А мені важко, бо грамота в мене куца (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 177); // перен. Елементарні початкові відомості з якої-небудь галузі знання. — Я на грамоті розуміюся не дуже, отож і не знаю, Горацій, чи як? (Олександр Довженко, I, 1958, 219).
ГРАМОТА 2, и, жін.
1. Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь. Біля кіоту [кіота] висіла в рамці якась грамота. Підійшовши, я прочитав: це був патент на чин прем'єр-майорові Качалову (Олекса Стороженко, I, 1957, 234); — За мої заслуги князь нагородив мене землями й лісами в Тухольщині.. Я маю його грамоту (Іван Франко, VI, 1951, 41); Вдова гетьмана Апостола, маючи на руках царську грамоту, що підтверджувала за нею право на Турбаї, поскаржилась на дії Капніста в Генеральну Військову Канцелярію (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 132); // Документ, яким нагороджують за успіхи в якій-небудь справі. В вінку з пшеничного колосся Почесна грамота за труд (Ігор Муратов, Весілля.., 1949, 7); — Це ось свідоцтво, що я закінчив дев'ятий клас на «відмінно», а це похвальна грамота за гарну успішність (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 80); * У порівняннях. Дід прийняв листа гордо й незалежно, наче грамоту найкращому ударникові (Олесь Донченко, VI, 1957, 12). ♦ Відклична (відзивна) грамота див. відкличний; Вірчі грамоти див. вірчий; Охоронна грамота див. охоронний. ♦ Фільчина грамота — документ, що не має юридичної сили, неграмотно складений. Ці папери ми бачили в папці голови колгоспу.. Та все це схоже на фільчину грамоту — жоден з цих, з дозволу сказати, документів ніким не підписаний (Радянська Україна, 7.IV 1961, 2).
2. іст. Лист, послання або який-небудь запис. Найстаріша грамота, що нею відкривається ряд письмових документів з досить виразними рисами української мови, належить часові близько середини XIV ст. (Питання походження української мови, 1956, 32); Особливо цікаві знайдені при розкопках берестяні грамоти, що являли собою господарські записи, уривки з духівниць і ділові листи торгово-ремісних людей (Історія СРСР, I, 1957, 51).
Фразеологічний словник
ГРАМОТА - кита́йська гра́мота, жарт. Щось недоступне для розуміння, таке, в чому важко розібратися; незрозуміле. — Ми все сидимо .. і тільки філософствуємо: “Доля, випробування…” Тільки для тебе сіє́ (це) — китайська грамота. Ні чорта ти не розумієш, дівко (П. Панч); — Агрономія для нього .. китайська грамота (М. Зарудний).
Найповніший тлумачний словник
ГРАМОТА
I -и, ж., тільки одн. Уміння читати і писати. || Освіта. || перен. Елементарні початкові відомості з якої-небудь галузі знання.
II -и, ж.
1) Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь. || Документ, яким нагороджують за успіхи в якій-небудь справі.
Фі́льчина гра́мота — документ, що не має юридичної сили, неграмотно складений.
2) іст. Лист, послання або який-небудь запис.
Ілюстрації
|
|
|
|
