Відмінності між версіями «Глузувати»
(→Ілюстрації) |
(→Сучасні словники) |
||
| (не показано 5 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big> | Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big> | ||
<br /> | <br /> | ||
| − | ГЛУЗУВАТИ, ую, уєш, недок., з кого—чого, над ким — чим і без додатка. Уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось. | + | ГЛУЗУВАТИ, ую, уєш, недок., з кого—чого, над ким — чим і без додатка. Уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось. |
| + | <br /> | ||
| + | ''Жартуй, да не глузуй із бідних парубків (Євген Гребінка, I, 1957, 54); Хай сміються з нас, глузують — Нам байдуже, Бо замовкнуть, як почують Слово дуже (Максим Рильський, I, 1956, 22); Не порина та й не порина [Явдоха], та ще й глузує над усіма (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 183); — Над Шмалісиком Цимбал завжди глузує (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 20); [Харитон:] Дід Кирило кажуть, що відьми розплодилися, а Роман глузує! (Марко Кропивницький, II, 1958, 12); [Вітровий:] Трудоднів багато, за це треба прославити Романюка. [Батура:] Ти глузуєш чи правду говориш? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 220); * У порівняннях. Жінка подивилась на мене. Її очі сміялись, наче глузували з мого запитання (Олесь Досвітній. Вибр., 1959, 416).'' | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
<gallery> | <gallery> | ||
Файл:глузувати2.jpg| | Файл:глузувати2.jpg| | ||
Файл:глузувати.jpg|Сарказм як засіб глузування (серіал "Теорія великого вибуху") | Файл:глузувати.jpg|Сарказм як засіб глузування (серіал "Теорія великого вибуху") | ||
| − | Файл: | + | Файл:насмешка2.jpg| |
| + | Файл:насмешка1.jpg| | ||
</gallery> | </gallery> | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
{{#ev:youtube|_NLiS6L9tzU&t=99s}} | {{#ev:youtube|_NLiS6L9tzU&t=99s}} | ||
| + | {{#ev:youtube|_V9hkkKYQxxY}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| Рядок 30: | Рядок 31: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | + | https://ukrainian_explanatory.academic.ru/33027/%D0%B3%D0%BB%D1%83%D0%B7%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F | |
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 01:40, 19 жовтня 2018
Глузувати, -зую, -єш, гл. Насмѣхаться, издѣваться, поднимать на смѣхъ. Матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. Шевч. 67.
Сучасні словники
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГЛУЗУВАТИ, ую, уєш, недок., з кого—чого, над ким — чим і без додатка. Уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось.
Жартуй, да не глузуй із бідних парубків (Євген Гребінка, I, 1957, 54); Хай сміються з нас, глузують — Нам байдуже, Бо замовкнуть, як почують Слово дуже (Максим Рильський, I, 1956, 22); Не порина та й не порина [Явдоха], та ще й глузує над усіма (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 183); — Над Шмалісиком Цимбал завжди глузує (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 20); [Харитон:] Дід Кирило кажуть, що відьми розплодилися, а Роман глузує! (Марко Кропивницький, II, 1958, 12); [Вітровий:] Трудоднів багато, за це треба прославити Романюка. [Батура:] Ти глузуєш чи правду говориш? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 220); * У порівняннях. Жінка подивилась на мене. Її очі сміялись, наче глузували з мого запитання (Олесь Досвітній. Вибр., 1959, 416).
Ілюстрації
Сарказм як засіб глузування (серіал "Теорія великого вибуху")
Медіа
Див. також
https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B3%D0%BB%D1%83%D0%B7%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8
