Відмінності між версіями «Гваджениця»
(Створена сторінка: '''Гваджениця ( = гладжениця), -ці, '''''ж. '''''= Терлиця. '''Вх. Лем. 403. Категорія:Гв) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Гваджениця ( = гладжениця), -ці, '''''ж. '''''= Терлиця. '''Вх. Лем. 403. | '''Гваджениця ( = гладжениця), -ці, '''''ж. '''''= Терлиця. '''Вх. Лем. 403. | ||
[[Категорія:Гв]] | [[Категорія:Гв]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | '''Гваджениця ( = гладжениця), -ці, '''''ж. '''''= Терлиця. '''Вх. Лем. 403. | ||
| + | || '''Гладжениця, -ці''' ж. = терлиця. Вх. Лем. 403. | ||
| + | ||| '''Терлиця, -ці''', ж. | ||
| + | |||
| + | # Трепалка, снарядъ для трепанія льна, пеньки. Гол. Од. 35. Грин. III. 651. ''Части ея: ножки — со́хи, на нихъ опираются стоящія ребромъ и параллельно дощечки — ре́бра, сте́гна, пространство между которыми называется жоліб, въ послѣдній падаетъ ме́чик съ фосто́м (ручкой) съ одного конца, а съ другого онъ прикрѣпленъ чо́пиком''. Шух. I. 147. ''Тіпає плоскінь або матірку, скрипить терлиця під повіткою''. Мир. ХРВ. 125. Ум. терличка. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: гваджениця.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: гваджениця1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: гваджениця2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | ===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | '''Те́рлиця''' або '''те́рниця''' — ручне знаряддя, призначене для м'яття льону або конопель. | ||
| + | |||
| + | Складається терлиця з таких деталей: ніжок (що звалися «сохами»), прикріплених до двох поздовжніх паралельних дощок («ребер» або «стегон»). Між дошками залишається щілина («жоліб»), у якому поміщається рухома деталь терлиці — мечик. На одному кінці він має ручку («фіст»), другим він кріпиться між дощок за допомогою кілка («чопика»). На верхніх крайках дощок і нижній частині мечика могли бути трикутні зубці. | ||
| + | |||
| + | Стебла льону чи конопель кладуть зверху терлиці поперек верхніх дощок, потім мнуть і ламають їх, з силою вдаряючи по них мечиком. Цей процес називається «м'яттям». Далі стебла звільняють від костриці — ця операція називається «тіпанням» або «тертям». Для остаточної обробки волокна розчісують на чесалках, приготовляючи кужіль. | ||
| + | |||
| + | Льон могли м'яти і без терлиці — за допомогою ціпа | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F Терлиця]=== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 23:27, 7 листопада 2021
Гваджениця ( = гладжениця), -ці, ж. = Терлиця. Вх. Лем. 403.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Гваджениця ( = гладжениця), -ці, ж. = Терлиця. Вх. Лем. 403. || Гладжениця, -ці ж. = терлиця. Вх. Лем. 403. ||| Терлиця, -ці, ж.
- Трепалка, снарядъ для трепанія льна, пеньки. Гол. Од. 35. Грин. III. 651. Части ея: ножки — со́хи, на нихъ опираются стоящія ребромъ и параллельно дощечки — ре́бра, сте́гна, пространство между которыми называется жоліб, въ послѣдній падаетъ ме́чик съ фосто́м (ручкой) съ одного конца, а съ другого онъ прикрѣпленъ чо́пиком. Шух. I. 147. Тіпає плоскінь або матірку, скрипить терлиця під повіткою. Мир. ХРВ. 125. Ум. терличка.
Ілюстрації
|
|
|
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
Те́рлиця або те́рниця — ручне знаряддя, призначене для м'яття льону або конопель.
Складається терлиця з таких деталей: ніжок (що звалися «сохами»), прикріплених до двох поздовжніх паралельних дощок («ребер» або «стегон»). Між дошками залишається щілина («жоліб»), у якому поміщається рухома деталь терлиці — мечик. На одному кінці він має ручку («фіст»), другим він кріпиться між дощок за допомогою кілка («чопика»). На верхніх крайках дощок і нижній частині мечика могли бути трикутні зубці.
Стебла льону чи конопель кладуть зверху терлиці поперек верхніх дощок, потім мнуть і ламають їх, з силою вдаряючи по них мечиком. Цей процес називається «м'яттям». Далі стебла звільняють від костриці — ця операція називається «тіпанням» або «тертям». Для остаточної обробки волокна розчісують на чесалках, приготовляючи кужіль.
Льон могли м'яти і без терлиці — за допомогою ціпа
