Відмінності між версіями «Гадюча»
(Створена сторінка: '''Гадюча́, -ча́ти, '''''с. '''''= Гадюченя. '''Ком. 11. стр. 107. Категорія:Га) |
м |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Гадюча́, -ча́ти, '''''с. '''''= Гадюченя. '''Ком. 11. стр. 107. | '''Гадюча́, -ча́ти, '''''с. '''''= Гадюченя. '''Ком. 11. стр. 107. | ||
[[Категорія:Га]] | [[Категорія:Га]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[https://sum.in.ua/s/ghadjuchenja Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | |||
| + | #ГАДЮЧЕНЯ́, яти, сер. | ||
| + | |||
| + | 1. Маля гадюки (у 1 знач.). Щойно народжені гадюченята вже отруйні і при небезпеці намагаються вкусити ворога (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 133); * Образно. Перед Великою Вітчизняною війною у фашистсько-гестапівських інкубаторах понавилуплювалося чимало коновальсько-мельнико-бандерівських гадюченят (Остап Вишня, I, 1956, 446); * У порівняннях. Знову в серце вповзли гадюченятами сумніви (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 185). | ||
| + | |||
| + | 2. перен., зневажл. Про злу, підступну молоду людину. — Це гадюченя, що брехало нам у вічі, треба провчити при нагоді (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 212); | ||
| + | // Уживається як лайливе слово. — Корову забив та ще на мене руку підіймаєш? Ах ти ж гадюченя..! (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 35). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Гадюченя.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Яйце змії.jpg |x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:ФУФКМ2024]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія:Га]] | ||
Версія за 01:02, 29 березня 2024
Гадюча́, -ча́ти, с. = Гадюченя. Ком. 11. стр. 107.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- ГАДЮЧЕНЯ́, яти, сер.
1. Маля гадюки (у 1 знач.). Щойно народжені гадюченята вже отруйні і при небезпеці намагаються вкусити ворога (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 133); * Образно. Перед Великою Вітчизняною війною у фашистсько-гестапівських інкубаторах понавилуплювалося чимало коновальсько-мельнико-бандерівських гадюченят (Остап Вишня, I, 1956, 446); * У порівняннях. Знову в серце вповзли гадюченятами сумніви (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 185).
2. перен., зневажл. Про злу, підступну молоду людину. — Це гадюченя, що брехало нам у вічі, треба провчити при нагоді (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 212); // Уживається як лайливе слово. — Корову забив та ще на мене руку підіймаєш? Ах ти ж гадюченя..! (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 35).
Ілюстрації
|
|
