Відмінності між версіями «Гавра»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Гавра, -ри, '''''ж. ''Берлога. Угор. Категорія:Га) |
(→Словник Грінченка і сучасність) |
||
| (не показано 10 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Гавра, -ри, '''''ж. ''Берлога. Угор. | '''Гавра, -ри, '''''ж. ''Берлога. Угор. | ||
| − | [[Категорія:Га]] | + | |
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | 1. Лігво звіра; барліг. В лісах.. медведі ссали лапи в своїх гаврах і дрімали зимовим сном (Іван Франко, VIII, 1952, 38); ''* Образно''. То наймався [Юрчик] на найтяжчу роботу, гори перевертав, то півзими лежав у якій-небудь гаврі, у ведмежім барлозі, смокчучи свою нерозлучну віковічну люльку (Гнат Хоткевич, II, 1966, 152). | ||
| + | |||
| + | 2. перен., зневажл. Рот. — Ци [чи] не стулиш ти си гавру? — крикнув нараз Василь (Іван Франко, I, 1955, 145). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Gavra2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Gavra4.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Gavra3.gif|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Gavra1.JPG|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | *[http://sum.in.ua/p/2/9/1 Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 9.] | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | ||
| + | [[Категорія: Га]] | ||
Поточна версія на 02:33, 1 грудня 2013
Гавра, -ри, ж. Берлога. Угор.
Сучасні словники
1. Лігво звіра; барліг. В лісах.. медведі ссали лапи в своїх гаврах і дрімали зимовим сном (Іван Франко, VIII, 1952, 38); * Образно. То наймався [Юрчик] на найтяжчу роботу, гори перевертав, то півзими лежав у якій-небудь гаврі, у ведмежім барлозі, смокчучи свою нерозлучну віковічну люльку (Гнат Хоткевич, II, 1966, 152).
2. перен., зневажл. Рот. — Ци [чи] не стулиш ти си гавру? — крикнув нараз Василь (Іван Франко, I, 1955, 145).
Ілюстрації
|
|
|
|
