Волокти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Волокти, -чу, -чеш, гл. Тащить, влачить, тянуть. Так потомились, що насилу ноги волочуть. Рудч. Ск. II. 48. Убив корову, взяв на плечі та й волоче. Рудч. Ск. II. 189. {subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність\підрзділ=Інститут філології}}

Сучасні словники

Нести на собі когось або щось важке, великого розміру, що звичайно торкається землі. Зовсім повис йому на руки Денис; і Трохим сам утомився, і його волоче (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 413); 

// Ледве пересувати (чоботи тощо). Вбрався Антосьо, взувся й пішов. Чоботи мав здорові, насилу волік за собою (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 96). http://sum.in.ua/s/volokty

Ілюстрації

Файл:Tyagnuti211117.jpg\1000 × 667

Медіа

В теге EmbedVideo отуствует обязательный параметр.

Іншими мовами

to pull https://translate.google.com/?hl=ru#uk/en/%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8