Відмінності між версіями «Викрик»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 35: Рядок 35:
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
+
 
 +
{| style="width:20%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:50%; padding-top:1em;"| [[Зображення:The scream.jpg|x300px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:The scream.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:S606717391148521036 p52 i2 w500.jpeg|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Викрик.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Nebesnoe voinstvo 1 .jpg|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Выкрик-14987049.jpg|x140px]]  
 +
|}
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==

Версія за 23:20, 17 грудня 2020

Ви́крик, -ку, м. Крикъ. Гомін.... перейшов у викрик. Мир. ХРВ. 262.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВИ́КРИК, у, чол. Щось дуже голосно вимовлене, вигукнуте або уривчастий крик.

— Я піду. А ще хто? — І я! І я! — чуються з купи викрики (Панас Мирний, IV, 1955, 185); Серед гомону й викриків бряжчали струни то в одних, то в інших руках (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 76).

Словник синонімів Караванського

ВИГУК крик, погук, викрик; оклик, поклик; мн. ВИГУКИ, волання, вигукування.

Тлумачний словник української мови у 20-ти томах

ВИ́ГУК

1. Голосно викрикнуте слово, фраза, виданий звук, який передає певне почуття, емоцію.

Приклади. Вона [сусідка] трохи спізнилась... – Як! знову вона? – скрикнула Марта. Однак їй зараз стало досадно за вигук. (М. Коцюбинський) Уже зорі почали бліднути, а біля Потапової хати .. стояв галас і п'яні вигуки. (М. Хвильовий) Після вигуків здивування запанувала глибока тиша. (О. Донченко)

2. лінгв. Клас незмінних слів, які служать для безпосереднього вияву почуттів і емоційно-вольових реакцій на навколишню дійсність.

Приклади. Повтори вигуків, що в значній частині пісень родинно-побутового циклу мають епізодичний характер, зрідка можуть виконувати функцію ритмічної організації структури. (з наук. літ.) Вигуки експресивно передають різні емоції (горе, радість, сум, здивування і т. ін.). (з наук.-попул. літ.)


Ілюстрації

The scream.jpg Викрик.jpg Выкрик-14987049.jpg



Медіа

.
.

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 416.

Тлумачний словник української мови у 20-ти томах

Зовнішні посилання

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

http://slovopedia.org.ua/41/53394/262484.html

https://goroh.pp.ua/Тлумачення/вигук