Викрик

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ви́крик, -ку, м. Крикъ. Гомін.... перейшов у викрик. Мир. ХРВ. 262.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВИ́КРИК, у, чол. Щось дуже голосно вимовлене, вигукнуте або уривчастий крик.

— Я піду. А ще хто? — І я! І я! — чуються з купи викрики (Панас Мирний, IV, 1955, 185); Серед гомону й викриків бряжчали струни то в одних, то в інших руках (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 76).

Словник синонімів Караванського

ВИГУК крик, погук, викрик; оклик, поклик; мн. ВИГУКИ, волання, вигукування.

Тлумачний словник української мови у 20-ти томах

ВИ́ГУК

1. Голосно викрикнуте слово, фраза, виданий звук, який передає певне почуття, емоцію.

Приклади. Вона [сусідка] трохи спізнилась... – Як! знову вона? – скрикнула Марта. Однак їй зараз стало досадно за вигук. (М. Коцюбинський) Уже зорі почали бліднути, а біля Потапової хати .. стояв галас і п'яні вигуки. (М. Хвильовий) Після вигуків здивування запанувала глибока тиша. (О. Донченко)

2. лінгв. Клас незмінних слів, які служать для безпосереднього вияву почуттів і емоційно-вольових реакцій на навколишню дійсність.

Приклади. Повтори вигуків, що в значній частині пісень родинно-побутового циклу мають епізодичний характер, зрідка можуть виконувати функцію ритмічної організації структури. (з наук. літ.) Вигуки експресивно передають різні емоції (горе, радість, сум, здивування і т. ін.). (з наук.-попул. літ.)

Ілюстрації

The scream.jpg Викрик.jpg Выкрик-14987049.jpg

Медіа

Див. також

Крик (картина Мунка)

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 416.

Тлумачний словник української мови у 20-ти томах

Зовнішні посилання

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

http://slovopedia.org.ua/41/53394/262484.html

https://goroh.pp.ua/Тлумачення/вигук