Вартовий

(той, хто стоїть на варті) вартівник, чатовий, розм:. караульний, вартівничий.

Семантичні властивості

Значення:

1.Який стоїть на варті, охороняє кого-, що-небудь

2.Стосується до варти, пов'язаний з вартуванням

3.Рідко, те саме, що черговий у знач. ім. варто приміщення для вартових

Вартовий, -а, -е. 1) Сторожевой, караульный. Парк теж оточала вартова сторожа. Стор. М. Пр. 73. 2) = Вартівник. ЗОЮР. І. 159. К. ЧР. 389.