Бубон

Бубон, -бна, м. Бубенъ. Чуб. III. 268; VII. 450. Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні. Ном. № 2623. Голий як бубон. Ном. № 1523. Що дня божого діточки її як бубон збиті. МВ. І. 45. 2) Родъ барабана. Гей бийте в бубни, довбиші, на ґвалт. К. ПС. 15. Ум. Бубник. Качається, як бубник голеньке. Ном. № 9234.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. БУ́БОН, бна, чол. Ударний музичний інструмент. По всьому селі пішла чутка, що в нас весілля; музики грають, у бубон б'ють, — весело було, бучно! (Марко Вовчок, I, 1955, 79); Загриміли труби, загули бубни: то молодий раджа скликав військо (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 33); Співали баяни, гримів із дзвониками бубон (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 348); * У порівняннях. Зосталася Одарка з трьома невеличкими дітками-дівчатками без грошей.. Злидні, кругом злидні, голі, як бубон (Панас Мирний, I, 1954, 49); А вишень, а груш солодких було, як наїсися — цілий день живіт як бубон (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 462); — Запекла баба, а дурна, як бубон (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 137).

2. БУБО́Н, у, чол. Напухла лімфатична залоза.

Фразеологічний словник української мови

го́лий, як бу́бон (як туре́цький святи́й). Дуже бідний. — З діда-прадіда був я голий, як бубон. Польової землі ані геть не мав і не маю (Є. Кротевич); — Чи гаразд у їх (них) у господі? — Де там! такі стали голі, як турецькі святі (Марко Вовчок); Всміхнулася Килина ..— Хлопець, правда, гарний, Микола Гармаш зветься, з сусіднього хутора, так горенько ж — голий, як турецький святий, а мені треба і гарного, і багатого (М. Лазорський).
як (мов, ні́би і т. ін.) за́йцеві бу́бон, зі сл. потрі́бний. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (потрібний). — Потрібна мені ваша Окунівка, мов зайцеві бубон! — презирливо фиркнув Левко (М. Стельмах).
як пуп (бу́бон, буз), зі сл. си́ній, посині́лий і т. ін. Дуже. Заглянула (Горпина) в світлицю, де, як пуп синій, лежав Яків і спав мертвим сном, і повернула в кухню (Панас Мирний); — Тепер я (робітник) бачу теж: добра від вас не ждати. Не дивно, що й продукція у вас така. Не можна ж, бач, критикувати Вже навіть синього як пуп той гусака! (А. Косматенко); Тряслась (Сивилла), кректала, побивалась, Як бубон синя стала вся (І. Котляревський).

Орфографічний словник української мови

бу́бон

іменник чоловічого роду; музичний інструмент

бубо́н

іменник чоловічого роду; напухла лімфатична залоза

Словник іншомовник слів

бубон; ч. мед. (гр., пах) запалення лімфатичних вузлів (здебільшого пахових та шийних).

Музичні терміни

БУБОН - ударний музичний інструмент непевної висоти звуку з родини мембранофонів; складається з вузького дерев’яного обруча, з одного боку обтягнутого шкірою, маленьких тарілочок, бубонців або дзвоників, закріплених у прорізах обруча. Застосовується для ритмічного супроводу танцю, в оркестрі - як ударний інструмент, а також входить до складу українських троїстих музик.

Цікаві факти

1. Слово «бубон» у багатьох слов’янських народів відоме як узагальнена назва перетинкового інструмента: бубен — у росіян, běben — у поляків, biben — у чехів, bibon — у сербів, běbn — у хорватів і т. п.

2. В уяві північних народів Росії бубон у шаманських руках відганяв злих духів, лікував від різних хвороб.

3. У місцях, багатих лісами, люди роблять інструменти з дерева. Степові мешканці, що займаються скотарством, виготовляють інструменти зі шкіри тварин, їхніх рогів, кісток, міхурів.

4. Первісна людина, вичиняючи шкіру оленя чи бика, могла натягнути її за допомогою вбитих у землю кілків, а доторкнувшись згодом до сухої шкіри, почула звук більш гучний, тривалий, густий, ніж звук, утворюваний від удару палиці об палицю. Цю властивість шкіри людина могла використати для виготовлення ударного звукового знаряддя.

5. Перші відомості про побутування бубна на території України належать до періоду Київської Русі.

6. Слово «бубни» фігурує і в архівних матеріалах Запорозької Січі кінця XVII ст.