Відмінності між версіями «Бубон»

Версія за 01:37, 25 січня 2014

Бубон, -бна, м. Бубенъ. Чуб. III. 268; VII. 450. Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні. Ном. № 2623. Голий як бубон. Ном. № 1523. Що дня божого діточки її як бубон збиті. МВ. І. 45. 2) Родъ барабана. Гей бийте в бубни, довбиші, на ґвалт. К. ПС. 15. Ум. Бубник. Качається, як бубник голеньке. Ном. № 9234.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. БУ́БОН, бна, чол. Ударний музичний інструмент. По всьому селі пішла чутка, що в нас весілля; музики грають, у бубон б'ють, — весело було, бучно! (Марко Вовчок, I, 1955, 79); Загриміли труби, загули бубни: то молодий раджа скликав військо (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 33); Співали баяни, гримів із дзвониками бубон (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 348); * У порівняннях. Зосталася Одарка з трьома невеличкими дітками-дівчатками без грошей.. Злидні, кругом злидні, голі, як бубон (Панас Мирний, I, 1954, 49); А вишень, а груш солодких було, як наїсися — цілий день живіт як бубон (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 462); — Запекла баба, а дурна, як бубон (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 137).

2. БУБО́Н, у, чол. Напухла лімфатична залоза.

Фразеологічний словник української мови

го́лий, як бу́бон (як туре́цький святи́й). Дуже бідний. — З діда-прадіда був я голий, як бубон. Польової землі ані геть не мав і не маю (Є. Кротевич); — Чи гаразд у їх (них) у господі? — Де там! такі стали голі, як турецькі святі (Марко Вовчок); Всміхнулася Килина ..— Хлопець, правда, гарний, Микола Гармаш зветься, з сусіднього хутора, так горенько ж — голий, як турецький святий, а мені треба і гарного, і багатого (М. Лазорський).
як (мов, ні́би і т. ін.) за́йцеві бу́бон, зі сл. потрі́бний. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (потрібний). — Потрібна мені ваша Окунівка, мов зайцеві бубон! — презирливо фиркнув Левко (М. Стельмах).
як пуп (бу́бон, буз), зі сл. си́ній, посині́лий і т. ін. Дуже. Заглянула (Горпина) в світлицю, де, як пуп синій, лежав Яків і спав мертвим сном, і повернула в кухню (Панас Мирний); — Тепер я (робітник) бачу теж: добра від вас не ждати. Не дивно, що й продукція у вас така. Не можна ж, бач, критикувати Вже навіть синього як пуп той гусака! (А. Косматенко); Тряслась (Сивилла), кректала, побивалась, Як бубон синя стала вся (І. Котляревський).

Орфографічний словник української мови

бу́бон

іменник чоловічого роду; музичний інструмент

бубо́н

іменник чоловічого роду; напухла лімфатична залоза

Словник іншомовник слів

бубон; ч. мед. (гр., пах) запалення лімфатичних вузлів (здебільшого пахових та шийних).

Музичні терміни

БУБОН - ударний музичний інструмент непевної висоти звуку з родини мембранофонів; складається з вузького дерев’яного обруча, з одного боку обтягнутого шкірою, маленьких тарілочок, бубонців або дзвоників, закріплених у прорізах обруча. Застосовується для ритмічного супроводу танцю, в оркестрі - як ударний інструмент, а також входить до складу українських троїстих музик.