Брехливий

Брехливий, -а, -е. 1) Лживый. Здається, був ти не брехливий, таким тебе зна наша Січ. Котл. Ен. VI. 53. 2) Любящій лаять. Брехливу собаку дальше чути. Ном. № 6818.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

БРЕХЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який завжди говорить неправду; схильний брехати (в 1 знач.). Брехлива свекруха невістці не вірить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 132); Ми й між людьми чимало знаєм Брехливих прихвоснів таких; Вертяться скрізь, щоб бачили і їх (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 207).

2. Який не відповідає правді, має в собі брехню; неправдивий. Цей навіжений молодик не спиниться ні перед наклепом, ні перед брехливим обвинуваченням у недбалому ставленні головного інженера до обов'язків (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 184).

3. Несправжній; нещирий. Тяжкі переслідування одвертих ворогів та брехливих друзів не могли не втомити навіть цей [І. Франка] могутній дух (Максим Рильський, III, 1956, 272); * Образно. Обманні, брехливі ріки! Близькі, майже відчутні, біжать і біжать під сонцем, то зникаючи на мить, то виникаючи знов... (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 21).

4. Який часто гавкає (про собак). Брехливу собаку далеко чути (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 191).

Словник відмінків

''відмінок однина множина

чол. р. - жін. р. - сер. р.

називний - брехли́вий - брехли́ва - брехли́ве - брехли́ві

родовий - брехли́вого - брехли́вої -брехли́вого - брехли́вих

давальний -брехли́вому -брехли́вій - брехли́вому - брехли́вим

знахідний- брехли́вий,-брехли́вого -брехли́ву - брехли́ве - брехли́ві, брехли́вих

орудний -брехли́вим - брехли́вою - брехли́вим - брехли́вими

місцевий - на/у брехли́вому, брехли́вім - на/у брехли́вій- на/у брехли́вому, брехли́вім - на/у брехли́вих

Ілюстрації