Бобрик

Бобрик, -ка, м. 1) Ум. отъ бобер. 2) Родъ мѣдной пуговицы; такія пуговицы гуцулы наготовляютъ сами, употребляя ихъ для украшенія кожаныхъ поясовъ, кож. сумокъ и пр. Шух. І. 126, 127, 278.

Сучасні словники

Словник України

бо́брик – іменник чоловічого роду

Словник української мови

БОБРИК, у, чол. Грубе тепле сукно з короткою стоячою ворсою. ♦ Бобриком; Під бобрик — про дуже коротку чоловічу стрижку. Карцев похилив свою сиву, стрижену під низький бобрик голову (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 75).

Ілюстрації

x140px