Бобрик

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Бобрик, -ка, м. 1) Ум. отъ бобер. 2) Родъ мѣдной пуговицы; такія пуговицы гуцулы наготовляютъ сами, употребляя ихъ для украшенія кожаныхъ поясовъ, кож. сумокъ и пр. Шух. І. 126, 127, 278.

Сучасні словники

Словник України

бо́брик – іменник чоловічого роду

Словник української мови

БОБРИК, у, чол. Грубе тепле сукно з короткою стоячою ворсою. ♦ Бобриком; Під бобрик — про дуже коротку чоловічу стрижку. Карцев похилив свою сиву, стрижену під низький бобрик голову (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 75).

Ілюстрації

Telpics ru 220932006 185x240.jpg Пварпролд.jpg Іукеанглр.jpg Уцкіерарнлголрршд.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання