Відмінності між версіями «Арештант»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Каріна (обговорення • внесок) (→Ілюстрації) |
Каріна (обговорення • внесок) (→Медіа) |
||
| Рядок 39: | Рядок 39: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|YY7g6VlXQi8}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Версія за 11:58, 1 грудня 2013
Арешта́нт, -та, м. Арестантъ. Над бідним арештантом кождий сі збиткує. Фр. Пр. 9.
Зміст
Сучасні словники
АРЕШТАНТ, а, чол. Той, хто перебуває під арештом; арештований, в'язень. Арештанти мовчки виконали його [наглядача] наказ, і похід рушив.. на вулицю (Іван Франко, VI, 1951, 168); Настя вперше зроду вступила до тюрми. Важкий дух, високі та чорні хати з загратованими вікнами, арештанти в широких сіряках — усе те вразило її дуже прикро (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 75); Вже давно на горі Березовій, біля кам'яного стовпа, попрощались з рідним краєм арештанти (Олесь Донченко, III, 1956, 40).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 58.
арешта́нт – іменник чоловічого роду, істота
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | арешта́нт | арешта́нти |
| Родовий | арешта́нта | арешта́нтів |
| Давальний | арешта́нтові, арешта́нту | арешта́нтам |
| Знахідний | арешта́нта | арешта́нтів |
| Орудний | арешта́нтом | арешта́нтами |
| Місцевий | на/в арешта́нтові, арешта́нті | на/в арешта́нтах |
| Кличний | арешта́нте | арешта́нти |
Ілюстрації
|
|
|
|
