Арештант

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Бориса Грінченка

Арешта́нт, -та, м. Арестантъ. Над бідним арештантом кождий сі збиткує. Фр. Пр. 9.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

АРЕШТАНТ, а, чол. - Той, хто перебуває під арештом; арештований, в'язень. Арештанти мовчки виконали його [наглядача] наказ, і похід рушив.. на вулицю (Іван Франко, VI, 1951, 168); Настя вперше зроду вступила до тюрми. Важкий дух, високі та чорні хати з загратованими вікнами, арештанти в широких сіряках — усе те вразило її дуже прикро (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 75); Вже давно на горі Березовій, біля кам'яного стовпа, попрощались з рідним краєм арештанти (Олесь Донченко, III, 1956, 40).

Орфографічний словник української мови

Арешта́нт – іменник чоловічого роду, істота.

Словник синонімів

Арешта́нт - тюряжник, кримінальник, острожник, сов. зек, зека, с.г. кацетник, з. колодник, кайданник, сибіряка; (каторжанин) галерник.

Відмінок Однина Множина
Називний арешта́нт арешта́нти
Родовий арешта́нта арешта́нтів
Давальний арешта́нтові, арешта́нту арешта́нтам
Знахідний арешта́нта арешта́нтів
Орудний арешта́нтом арешта́нтами
Місцевий на/в арешта́нтові, арешта́нті на/в арешта́нтах
Кличний арешта́нте арешта́нти

Ілюстрації

Fhinfyn.jpg Арештант2.jpg Арештант3.jpg Арештант5.jpg

Медіа

Див. також

Зовнішні посилання