Відмінності між версіями «Ану!»
(snNHasEzvb) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| (не показані 14 проміжних версій 4 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | '''Ану́!''' ''меж.'' Ну-ка; ну-лишь, попробуй! ''Ану лиш, годі тобі лежати! Ану вдарь! Ану ще слово скажи, то так і вилетиш із хати!'' Харьк. '''Ану-ну!''' Попробуй только! | |
| + | |||
| + | |||
| + | АНУ, розм. | ||
| + | |||
| + | 1. виг. Виражає спонукання до дії. — Ану, горлиці! — гукнув з кучі Денис Деканенко (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 30); Дід удвох з Грицьком і отару заняли. — А ну, рушай! додому час! — гукнув дід уже з шляху (Панас Мирний, II, 1954, 64); — А ну, діти, ходімо зо мною на пашу! (Юрій Яновський, I, 1958, 234). | ||
| + | |||
| + | 2. виг. Уживається перед знахідним відмінком особових займенників 2 і 3 ос. з відтінком присудковості в значенні, близькому до геть. А ну тебе, дай мені спокій! | ||
| + | |||
| + | 3. част. Уживається на початку речення, яке виражає сумнів, припущення, здогад про що-небудь небажане; виступає в значеннях, близьких до словосполучень: а що як, а коли. Гнат обійшов увесь двір, заглядав по всіх кутках — теляти нема. Гната взяла тривога. Ану ж де замерзне, дурне, під тином? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 31). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Ан]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ану.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ану_1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ану_2.JPG|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ану_3.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|LDLCJeYeiPw}} | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Значення | ||
| + | розм. виг. Виражає спонукання до дії. | ||
| + | |||
| + | ◆ — Ану, горлиці! — гукнув з кучі Денис Деканенко Квітка-Основ'яненко | ||
| + | виг. Уживається перед знахідним відмінком особових займенників 2 і 3 ос. з відтінком присудковості в значенні, близькому до геть. | ||
| + | |||
| + | ◆ Ану тебе, дай мені спокій! | ||
| + | частка Уживається на початку речення, яке виражає сумнів, припущення, здогад про що-небудь небажане; виступає в значеннях, близьких до словосполучень: а що як, а коли. | ||
| + | |||
| + | ◆ Гнат обійшов увесь двір, заглядав по всіх кутках — теляти нема. Гната взяла тривога. Ану ж де замерзне, дурне, під тином? Коцюбинський | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | http://litmisto.org.ua/?p=6724 | ||
Поточна версія на 19:28, 23 січня 2014
Ану́! меж. Ну-ка; ну-лишь, попробуй! Ану лиш, годі тобі лежати! Ану вдарь! Ану ще слово скажи, то так і вилетиш із хати! Харьк. Ану-ну! Попробуй только!
АНУ, розм.
1. виг. Виражає спонукання до дії. — Ану, горлиці! — гукнув з кучі Денис Деканенко (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 30); Дід удвох з Грицьком і отару заняли. — А ну, рушай! додому час! — гукнув дід уже з шляху (Панас Мирний, II, 1954, 64); — А ну, діти, ходімо зо мною на пашу! (Юрій Яновський, I, 1958, 234).
2. виг. Уживається перед знахідним відмінком особових займенників 2 і 3 ос. з відтінком присудковості в значенні, близькому до геть. А ну тебе, дай мені спокій!
3. част. Уживається на початку речення, яке виражає сумнів, припущення, здогад про що-небудь небажане; виступає в значеннях, близьких до словосполучень: а що як, а коли. Гнат обійшов увесь двір, заглядав по всіх кутках — теляти нема. Гната взяла тривога. Ану ж де замерзне, дурне, під тином? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 31).
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Джерела та література
Значення розм. виг. Виражає спонукання до дії.
◆ — Ану, горлиці! — гукнув з кучі Денис Деканенко Квітка-Основ'яненко
виг. Уживається перед знахідним відмінком особових займенників 2 і 3 ос. з відтінком присудковості в значенні, близькому до геть.
◆ Ану тебе, дай мені спокій!
частка Уживається на початку речення, яке виражає сумнів, припущення, здогад про що-небудь небажане; виступає в значеннях, близьких до словосполучень: а що як, а коли.
◆ Гнат обійшов увесь двір, заглядав по всіх кутках — теляти нема. Гната взяла тривога. Ану ж де замерзне, дурне, під тином? Коцюбинський
