Ідеал

Ідеал, -лу, м. Идеалъ. Все, що чужі краї прозвали ідеалом, сияло перед ним в небесній красоті. К. Дз. 162.

ІДЕАЛ, у, чол.

1. Найвища мета, до якої прагнуть люди і яка керує їхньою діяльністю тощо. Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя (Леся Українка, I, 1951, 271); Рівність, братерство і воля усім — Наші були ідеали (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 117); Наш суспільний ідеал — комунізм (Комуніст України, 9, 1965, 78).

2. кого, чого. Взірець досконалості. Потроху воно перейняла чорне убрання і гладке чесання волосся від чоловікової сестри.., про яку, бувало, чоловік каже, що вона ідеал жінки (Леся Українка, III, 1952, 592); Для Петра старший лейтенант Корольов був ідеалом офіцера (Багмуі, Щасл. день.., 1951, 66); // чий. Про того, хто є для когось втіленням найкращих якостей тощо. Серце в неї тьохнуло: вона пізнала Септара —.. завзятого провідника, образ якого бідна дівчина довго носить у серці, хоч не сміє й очей звести на свій ідеал (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 286).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 10.