Гордівниця

Гордівниця, -ці, ж. Гордая жінка. Фемінитив від слова гордий

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГОРДІВНИ́ЦЯ, і, жін., розм. Жіночий рід до гордівник. Спитала б, може, люба гордівниця: «А хто сей красень, що іде з відерцем?» (Леся Українка, IV, 1954, 270); Чом проходиш мимо, строга гордівниця, Школи ремісничої краща випускниця? (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 41).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 127.

Ілюстрації