Побігати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:37, 16 жовтня 2018; Askuchma.fitu18 (обговорення • внесок)
Побіга́ти, -га́ю, -єш, гл. = Побігти. І теє промовляли (кінні брати), відтіль побігали. АД. І. 107.
Побігати, -гаю, -єш, гл. Побѣгать. По світу як іще побіга, чиїхсь багацько виллє сліз. Котл. Ен.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПОБІГАТИ, аю, аєш, док.
1. Бігати якийсь час. Ніколи Ані пограється [Івані з дітьми, Ані побігає (Тарас Шевченко, II, 1963, 369); Інші хлопці й дівчата приходять до школи раніше, щоб побігати перед уроками (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 7); Минулий раз вона ж метушилася з концертом, то вже на сей раз нехай би ще інші побігали (Леся Українка, V, 1956, 391).
2. розм. Док. до бігати 6. Телиця побігала.
Ілюстрації
|
|
|
|
