Брухо
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:30, 10 листопада 2018; Ymzhorov.fpmv18 (обговорення • внесок)
Брухо, -ха, с. Брюхо. Бодай тобі, мухо. розсілося брухо. Чуб. ІІІ. 247.
БРЮ́ХО, брюха, мн. брюхи, ср. (прост.). Часть тела между грудью и ногами у человека и животных, живот. «Сытое брюхо к учению глухо.» (посл.). || Большой отвислый живот. Отрастить брюхо. «И брюхо сует вперед: он купец, его не тронь!» Гоголь.
Ходить с брюхом (прост.) - быть беременной.
Зміст
Сучасні словники
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 231.
