Відмінності між версіями «Гордівниця»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width: | + | |style="width:30%; padding-top:1em;"| [[Зображення:горд1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:горд3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width: | + | |style="width:30%; padding-top:1em;"| [[Зображення:горд2.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 13:40, 3 листопада 2021
Гордівниця, -ці, ж. Горда жінка. Фемінитив від слова гордий.
Горда жінка - це жінка з почуттям власної гідності, з адекватною самооцінкою, вона поважає себе, вірна, сильна, незалежна. Здорова особистість та самодостатня людина.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГОРДІВНИ́ЦЯ, і, жін., розм. Жіночий рід до гордівник. Спитала б, може, люба гордівниця: «А хто сей красень, що іде з відерцем?» (Леся Українка, IV, 1954, 270); Чом проходиш мимо, строга гордівниця, Школи ремісничої краща випускниця? (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 127.
Ілюстрації
|
x140px | 
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Академічний тлумачний словник (1970—1980) - http://sum.in.ua/s/ghordivnycja
