Відмінності між версіями «Горчиця»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | горчиця=гірчиця | |
| + | іменник жіночого роду | ||
| + | рослина; приправа | ||
| + | |||
| + | 1. Трав'яниста олійна рослина з родини хрестоцвітих. Лиш одна кропива та гірчиця, підхопившися завчасу й пустивши глибше в землю свій веретенистий корінь, буяли та розросталися (Іван Франко, V, 1951, 299); Біла гірчиця достигає одночасно з горохом і є для нього доброю підтримуючою культурою (Колгоспник України, 2, 1957, 15). | ||
| + | |||
| + | 2. Приправа до страви. — З чим ти любиш ковбаси: б гірчицею чи з часником? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 360); Найбільш поширеною приправою до м'ясних страв є гірчиця (Українські страви, 1957, 150). | ||
| + | |||
| + | Столо́ва гірчи́ця — муштарда -приправа, приготовлена з порошку меленого насіння гірчиці в суміші з води, оцту, цукру, солі, олії та різноманітних прянощів. Подають до страв з м'яса, риби тощо. Входить до складу деяких рецептів маринаду й використовується для приготування майонезу. | ||
| + | |||
| + | ГОРЧИЦЯ | ||
| + | I | ||
| + | одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих, олійна культура, медонос; відомо 3 види; вирощується задля насіння, з якого добувають харчову олію та алілові масла, з макухи виготовляють столову гірчицю й гірчичники; найпоширеніші в Україні: г. біла, г. сарептська, г. чорна. | ||
| + | II | ||
| + | гостра приправа зі змеленого насіння гірчиці із смаковими додатками (оцет, сіль, цукор, інколи хрін та вино) і прянощами; подається гол. чином до м'яса. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 18:37, 14 жовтня 2021
Горчиця, -ці, ж. 1) = Гірчиця. 2) = польова. Раст. Lisymbrium Sophia L. ЗЮЗО. І. 136. 3) — лубенська. Раст. Brassica Rapa. ЗЮЗО. І. 114.
Зміст
Сучасні словники
горчиця=гірчиця іменник жіночого роду рослина; приправа
1. Трав'яниста олійна рослина з родини хрестоцвітих. Лиш одна кропива та гірчиця, підхопившися завчасу й пустивши глибше в землю свій веретенистий корінь, буяли та розросталися (Іван Франко, V, 1951, 299); Біла гірчиця достигає одночасно з горохом і є для нього доброю підтримуючою культурою (Колгоспник України, 2, 1957, 15).
2. Приправа до страви. — З чим ти любиш ковбаси: б гірчицею чи з часником? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 360); Найбільш поширеною приправою до м'ясних страв є гірчиця (Українські страви, 1957, 150).
Столо́ва гірчи́ця — муштарда -приправа, приготовлена з порошку меленого насіння гірчиці в суміші з води, оцту, цукру, солі, олії та різноманітних прянощів. Подають до страв з м'яса, риби тощо. Входить до складу деяких рецептів маринаду й використовується для приготування майонезу.
ГОРЧИЦЯ I одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих, олійна культура, медонос; відомо 3 види; вирощується задля насіння, з якого добувають харчову олію та алілові масла, з макухи виготовляють столову гірчицю й гірчичники; найпоширеніші в Україні: г. біла, г. сарептська, г. чорна. II гостра приправа зі змеленого насіння гірчиці із смаковими додатками (оцет, сіль, цукор, інколи хрін та вино) і прянощами; подається гол. чином до м'яса.
Ілюстрації
|
|
|
|
