Горчиця

Горчиця, -ці, ж. 1) = Гірчиця. 2) = польова. Раст. Lisymbrium Sophia L. ЗЮЗО. І. 136. 3) — лубенська. Раст. Brassica Rapa. ЗЮЗО. І. 114.

Сучасні словники

горчиця=гірчиця іменник жіночого роду рослина; приправа

1. Трав'яниста олійна рослина з родини хрестоцвітих. Лиш одна кропива та гірчиця, підхопившися завчасу й пустивши глибше в землю свій веретенистий корінь, буяли та розросталися (Іван Франко, V, 1951, 299); Біла гірчиця достигає одночасно з горохом і є для нього доброю підтримуючою культурою (Колгоспник України, 2, 1957, 15).

2. Приправа до страви. — З чим ти любиш ковбаси: б гірчицею чи з часником? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 360); Найбільш поширеною приправою до м'ясних страв є гірчиця (Українські страви, 1957, 150).

Столо́ва гірчи́ця — муштарда -приправа, приготовлена з порошку меленого насіння гірчиці в суміші з води, оцту, цукру, солі, олії та різноманітних прянощів. Подають до страв з м'яса, риби тощо. Входить до складу деяких рецептів маринаду й використовується для приготування майонезу.

ГОРЧИЦЯ I одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих, олійна культура, медонос; відомо 3 види; вирощується задля насіння, з якого добувають харчову олію та алілові масла, з макухи виготовляють столову гірчицю й гірчичники; найпоширеніші в Україні: г. біла, г. сарептська, г. чорна. II гостра приправа зі змеленого насіння гірчиці із смаковими додатками (оцет, сіль, цукор, інколи хрін та вино) і прянощами; подається гол. чином до м'яса.

Ілюстрації

Джерела та література

https://educalingo.com/uk/dic-uk/hirchytsya http://sum.in.ua/s/ghirchycja http://slovopedia.org.ua/29/53395/9027.html http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=63291 Орфографічний словник української мови Тлумачний словник української мови