Відмінності між версіями «Корчма»
(Створена сторінка: '''Корчма, -ми, '''''ж. ''Корчма. ''А козак сидить у корчмі та медвино кружає. ''Дума. Корчму робит...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | ==Словник Грінченка== | ||
'''Корчма, -ми, '''''ж. ''Корчма. ''А козак сидить у корчмі та медвино кружає. ''Дума. Корчму робити. Значить у лемковъ устраивать забаву съ музыкой и угощеніемъ. Вх. Лем. 427. Ум. '''Корчо́мка, корчо́мочка. '''''Ой крикнули молодці да сидючи в корчомці. ''Макс. ''А всі дівки прийдуть до корчомочки гуляти. ''Чуб. V. 114. | '''Корчма, -ми, '''''ж. ''Корчма. ''А козак сидить у корчмі та медвино кружає. ''Дума. Корчму робити. Значить у лемковъ устраивать забаву съ музыкой и угощеніемъ. Вх. Лем. 427. Ум. '''Корчо́мка, корчо́мочка. '''''Ой крикнули молодці да сидючи в корчомці. ''Макс. ''А всі дівки прийдуть до корчомочки гуляти. ''Чуб. V. 114. | ||
[[Категорія:Ко]] | [[Категорія:Ко]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/korchma Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | |||
| + | КО́РЧМА́, корчми, жін. У дореволюційній Україні — шинок, заїзд, де продавались спиртні напої. На верстовім шляху в полі Корчма під вербою Стоїть собі в холодочку (Тарас Шевченко, II, 1953, 187); Гнат почав учащати до корчми. В корчмі за чаркою він забував своє лихо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 26); Колгоспники показують густий сад, де колись стояла фатальна корчма (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 209). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk/корчма]===Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» | ||
| + | |||
| + | Корчма, ми, ж. Корчма. А козак сидить у корчмі та мед-вино кружає. Дума. Корчму робити. Значить у лемковъ устраивать забаву съ музыкой и угощеніемъ. Вх. Лем. 427. Ум. Корчо́мка, корчо́мочка. Ой крикнули молодці да сидючи в корчомці. Макс. А всі дівки прийдуть до корчомочки гуляти. Чуб. V. 114. | ||
| + | |||
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 289. | ||
| + | |||
| + | корчма́ = коршма́ (зменшене — коршо́мка) — в Україні (до 1917 р.) — шинок (див), заїзд, де продавалися спиртні напої, їжа та відпочивали подорожні; у народній пам’яті залишилася як символ морального занепаду, пop. у думі: «А козак сидить у корчмі та меди-вино кружляє, Корчму похваляє: — Гей, корчмо, корчмо — княгине! Чом то в тобі козацького добра багато гине!»; вислів «Біг корчми, а чорт церкви не любить» свідчить про символізацію двох ворожих принципів світового ладу («Де Біг церкву ставить, там дідько корчму»); традиційний об’єкт гіркої іронії і сарказму, коли кажуть: «Гей ти, корчмо, ти, княгине, в тобі праця наша гине», «Господар в корчмі п’є і скаче, а господарка плаче», «Жінка люба вела чоловіка з корчми за чуба», «Як до церкви, то й ноги болять, а як до корчми, то й у ноги взявся»; завсідника корчми називати «не минай-корчмою», «не промий-краплею»; останнім часом заклади такого типу поступово відновлюються і модернізуються. А козак сидить у корчмі та мед-вино кружає (дума); Корчма під вербою Стоїть собі в холодочку (Т. Шевченко); Корчма розуму учить (приказка); Хто корчми зазнає, той щастя не має (М. Номис); Дурні хлопці, як барани, ходять з коршми завше п’яні (пісня); Посилає мене милий фасольку садити, А сам пішов до коршомки із кумою пити (пісня). | ||
| + | |||
| + | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 308-309. | ||
Версія за 18:56, 30 листопада 2014
Словник Грінченка
Корчма, -ми, ж. Корчма. А козак сидить у корчмі та медвино кружає. Дума. Корчму робити. Значить у лемковъ устраивать забаву съ музыкой и угощеніемъ. Вх. Лем. 427. Ум. Корчо́мка, корчо́мочка. Ой крикнули молодці да сидючи в корчомці. Макс. А всі дівки прийдуть до корчомочки гуляти. Чуб. V. 114.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КО́РЧМА́, корчми, жін. У дореволюційній Україні — шинок, заїзд, де продавались спиртні напої. На верстовім шляху в полі Корчма під вербою Стоїть собі в холодочку (Тарас Шевченко, II, 1953, 187); Гнат почав учащати до корчми. В корчмі за чаркою він забував своє лихо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 26); Колгоспники показують густий сад, де колись стояла фатальна корчма (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 209).
===[1]===Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG»
Корчма, ми, ж. Корчма. А козак сидить у корчмі та мед-вино кружає. Дума. Корчму робити. Значить у лемковъ устраивать забаву съ музыкой и угощеніемъ. Вх. Лем. 427. Ум. Корчо́мка, корчо́мочка. Ой крикнули молодці да сидючи в корчомці. Макс. А всі дівки прийдуть до корчомочки гуляти. Чуб. V. 114.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 289.
корчма́ = коршма́ (зменшене — коршо́мка) — в Україні (до 1917 р.) — шинок (див), заїзд, де продавалися спиртні напої, їжа та відпочивали подорожні; у народній пам’яті залишилася як символ морального занепаду, пop. у думі: «А козак сидить у корчмі та меди-вино кружляє, Корчму похваляє: — Гей, корчмо, корчмо — княгине! Чом то в тобі козацького добра багато гине!»; вислів «Біг корчми, а чорт церкви не любить» свідчить про символізацію двох ворожих принципів світового ладу («Де Біг церкву ставить, там дідько корчму»); традиційний об’єкт гіркої іронії і сарказму, коли кажуть: «Гей ти, корчмо, ти, княгине, в тобі праця наша гине», «Господар в корчмі п’є і скаче, а господарка плаче», «Жінка люба вела чоловіка з корчми за чуба», «Як до церкви, то й ноги болять, а як до корчми, то й у ноги взявся»; завсідника корчми називати «не минай-корчмою», «не промий-краплею»; останнім часом заклади такого типу поступово відновлюються і модернізуються. А козак сидить у корчмі та мед-вино кружає (дума); Корчма під вербою Стоїть собі в холодочку (Т. Шевченко); Корчма розуму учить (приказка); Хто корчми зазнає, той щастя не має (М. Номис); Дурні хлопці, як барани, ходять з коршми завше п’яні (пісня); Посилає мене милий фасольку садити, А сам пішов до коршомки із кумою пити (пісня).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 308-309.
