Корчма

Словник Грінченка

Корчма, -ми, ж. Корчма. А козак сидить у корчмі та медвино кружає. Дума. Корчму робити. Значить у лемковъ устраивать забаву съ музыкой и угощеніемъ. Вх. Лем. 427. Ум. Корчо́мка, корчо́мочка. Ой крикнули молодці да сидючи в корчомці. Макс. А всі дівки прийдуть до корчомочки гуляти. Чуб. V. 114.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КО́РЧМА́, корчми, жін. У дореволюційній Україні — шинок, заїзд, де продавались спиртні напої. На верстовім шляху в полі Корчма під вербою Стоїть собі в холодочку (Тарас Шевченко, II, 1953, 187); Гнат почав учащати до корчми. В корчмі за чаркою він забував своє лихо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 26); Колгоспники показують густий сад, де колись стояла фатальна корчма (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 209).

Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG»

Корчма, ми, ж. Корчма. А козак сидить у корчмі та мед-вино кружає. Дума. Корчму робити. Значить у лемковъ устраивать забаву съ музыкой и угощеніемъ. Вх. Лем. 427. Ум. Корчо́мка, корчо́мочка. Ой крикнули молодці да сидючи в корчомці. Макс. А всі дівки прийдуть до корчомочки гуляти. Чуб. V. 114.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 289.

корчма́ = коршма́ (зменшене — коршо́мка) — в Україні (до 1917 р.) — шинок (див), заїзд, де продавалися спиртні напої, їжа та відпочивали подорожні; у народній пам’яті за­лишилася як символ морального занепаду, пop. у думі: «А козак си­дить у корчмі та меди-вино круж­ляє, Корчму похваляє: — Гей, корчмо, корчмо — княгине! Чом то в тобі козацького добра багато ги­не!»; вислів «Біг корчми, а чорт церкви не любить» свідчить про символізацію двох ворожих прин­ципів світового ладу («Де Біг церк­ву ставить, там дідько корчму»); традиційний об’єкт гіркої іронії і сарказму, коли кажуть: «Гей ти, корчмо, ти, княгине, в тобі праця наша гине», «Господар в корчмі п’є і скаче, а господарка плаче», «Жінка люба вела чоловіка з кор­чми за чуба», «Як до церкви, то й ноги болять, а як до корчми, то й у ноги взявся»; завсідника корчми називати «не минай-корчмою», «не промий-краплею»; останнім часом заклади такого типу посту­пово відновлюються і модернізую­ться. А козак сидить у корчмі та мед-вино кружає (дума); Корчма під вербою Стоїть собі в холодочку (Т. Шевченко); Корчма розуму учить (приказка); Хто корчми зазнає, той щастя не має (М. Номис); Дурні хлопці, як барани, хо­дять з коршми завше п’яні (пісня); Посилає мене милий фасольку сади­ти, А сам пішов до коршомки із ку­мою пити (пісня).

Ілюстрації

Цікаві факти

Корчма в українському селі чи містечку стояла завжди на центральній площі, на протилежній стороні дороги, навпроти церкви. Корчма була повздовжнім великим будинком, спереду корчми йшла галерея на сохах. Корчма мала дві в'їздні брами з причілків. Були в корчмі мешкальні приміщення та шинок. Більшу частину корчми займав йшли зі стайнями, магазином, оборою, возівнею. Помешкальні приміщення складалися з двох кімнат та комори. В коморі стояли бочки з горілкою, дрібні речі на продаж, та речі взяті в заставу. Шинок завжди був достатньо просторим приміщенням, навколо його стін йшли лавки прибиті до стін. Перед лавками йшов через ціле приміщення, закопаний на дубових балках в землю, стіл. В іншому приміщені жила родина орендаря корчми. З помешкання орендаря до шинку йшли добре укріплені двері.

Корчми ставили на околиці села чи між окремими поселеннями при дорозі.[1] На вигляд корчми, її планування впливали сусідні садиби, характер заняття їх власників, традиції, ступінь економічного розвитку, природні умови і ландшафт.[1]

Починаючи з 11 століття зустрічаються сліди корчми у всіх слов'ян. Найдавніші напої, що продаються в корчмі — квас, пиво і мед. Майже в кожному місті була одна корчма, а в інших по дві і більше. У корчмі укладались і скріплювались рукобиттям і могоричем різноманітні усні угоди та лихварські операції[2].