Відмінності між версіями «Чикнути»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чикнути 555.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чикнути 555.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чикнути 565.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чикнути 567.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 16:25, 7 квітня 2024
Чикнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ чикати. Візьмуть, чикнуть ножем пальця. Драг. 2.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
•ЧИКНУ́ТИ, ну, неш, перех. і неперех., розм. Однокр. до чикати. Роман не зоглядівся, як Соломія чикнула ножицями, одтяла йому.. бурці з одного боку, а потім одшматувала клапоть русявої бороди (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 393); — Дозволь чикнути собі на пам'ять оцей гарненький локон... (Олесь Гончар, II, 1959, 93); — Піймаємо ту птаху в садку та й ... — промовила цариця і чикнула себе пальцем по шиї (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 27). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 322.
Ілюстрації
|
|
|
