Відмінності між версіями «Реченець»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''РЕЧЕНЕ́ЦЬ, нця́''' ''ч.'' '''Термін, строк''' (крайній). ''Реченець умовленої сплати вже минув'' (Фр., VII, 1951, 115); ''Буває, наприклад, і так, що хтось позичить кому гроші, а той не має заплатити чим на реченець, от і продають землю…'' (Коцюб., І, 1955, 112); ''Надійшов реченець виїзду до війська'' (Ков., Світ.., 1960, 68). | + | '''РЕЧЕНЕ́ЦЬ, нця́''' ''ч.'' '''Термін, строк''' (крайній, останній). ''Реченець умовленої сплати вже минув'' (Фр., VII, 1951, 115); ''Буває, наприклад, і так, що хтось позичить кому гроші, а той не має заплатити чим на реченець, от і продають землю…'' (Коцюб., І, 1955, 112); ''Надійшов реченець виїзду до війська'' (Ков., Світ.., 1960, 68). |
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Поточна версія на 20:11, 16 жовтня 2018
РЕЧЕНЕ́ЦЬ, нця́ ч. Термін, строк (крайній, останній). Реченець умовленої сплати вже минув (Фр., VII, 1951, 115); Буває, наприклад, і так, що хтось позичить кому гроші, а той не має заплатити чим на реченець, от і продають землю… (Коцюб., І, 1955, 112); Надійшов реченець виїзду до війська (Ков., Світ.., 1960, 68).
Сучасні словники
«ВЕЛИКИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ». — "Перун", 2005
Реченець, -нця́, ч., заст. Строк
«ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ». 2005
Реченець| речене́ць, іменник чоловічого роду — строк.
«СЛОВНИК СИНОНІМІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ». 2014
Термін (відтинок часу, визначений, установлений для чогось): строк, реченець.
Ілюстрації
|
|
