Відмінності між версіями «Окликатися»
(Створена сторінка: '''Окликатися, -каюся, -єшся, '''сов. в. '''окликну́тися, -ну́ся, -не́шся, '''''гл. ''= '''Озиватися, оз...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Окликатися, -каюся, -єшся, '''сов. в. '''окликну́тися, -ну́ся, -не́шся, '''''гл. ''= '''Озиватися, озватися. '''''Не расходилась та пісня по світу, не окликалась луною въ лузі. ''Мир. ХРВ. 19. ''А тут до служби задзвонили, так я окликнувся уп’ять: «Хрестіться разом всі за мною!» ''Алв. 26. ''Козак в лузі окликнувся. ''Котл. НП. | '''Окликатися, -каюся, -єшся, '''сов. в. '''окликну́тися, -ну́ся, -не́шся, '''''гл. ''= '''Озиватися, озватися. '''''Не расходилась та пісня по світу, не окликалась луною въ лузі. ''Мир. ХРВ. 19. ''А тут до служби задзвонили, так я окликнувся уп’ять: «Хрестіться разом всі за мною!» ''Алв. 26. ''Козак в лузі окликнувся. ''Котл. НП. | ||
[[Категорія:Ок]] | [[Категорія:Ок]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''ОКЛИКАТИСЯ, -аюся, -аєшся''', недок., '''ОКЛИКНУТИСЯ''', -нуся, -нешся''', док., розм. | ||
| + | |||
| + | 1. Відповідати на поклик, звертання; відзиватися, відгукуватися. ''— Чи тут в хто? — відхиляючи двері в курінь, спитався один з товариства. Звідти не окликався ніхто'' (Панас Мирний, I, 1954, 348); | ||
| + | |||
| + | * перен. Відповідати на повну дію тією самою або іншою дією. ''Приголомшені ударом артилерії, вони [фашисти] не скоро опам'яталися. Де-не-де стали окликатися о жилими кулеметами'' (Олесь Гончар, III, 1959, 219); | ||
| + | * Подавати голос, обливатися. ''— Наострю слух твій, щоб, як окликнися, Ти чув мій голос, наче грім у хмар'' (Іван Франко, XIII, 1954, 324); | ||
| + | * Давати знати, нагадувати про себе чим-небудь. ''Не стріляти він не міг — він мусив стріляти.. і тільки пострілами міг він окликнутись до живих, дати їм знати про себе, що він є, існує, живе'' (Олесь Гончар, III, 1959, 110). | ||
| + | |||
| + | 2. до кого. ''Говорити, звертатися до кого-небудь. Наперед сей [Палінур] схаменувся І до Нептуна окликнувся: «А що ти робиш, пан Нептун!»'' (Іван Котляревський, I, 1952, 87). | ||
| + | |||
| + | 3. Звучати луною; відлунюватися. ''І не розходилась та пісня по світу, не окликалася луною в лузі, як соловейкова; а, як важкий камінь, налягала на душу'' (Панас Мирний, II, 1954, 42); ''На лісозаводі протяжно гудів гудок: гу-у... і розкотисто окликався в горах: ов-ов!'' (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 217). | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | '''Окликатися, -каюся, -єшся, '''сов. в. '''окликну́тися, -ну́ся, -не́шся, '''''гл. ''= '''Озиватися, озватися. '''''Не расходилась та пісня по світу, не окликалась луною въ лузі. ''Мир. ХРВ. 19. ''А тут до служби задзвонили, так я окликнувся уп’ять: «Хрестіться разом всі за мною!» ''Алв. 26. ''Козак в лузі окликнувся. ''Котл. НП. | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | '''Окликатися, -а́юся, -а́єшся''', недок., окли́кнутися, -нуся, -нешся, док., розм. | ||
| + | |||
| + | # Відповідати на поклик, звертання; відзиватися, відгукуватися. || перен. Відповідати на певну дію тією самою або іншою дією. || Подавати голос, обзиватися. || Давати знати, нагадувати про себе чим-небудь. | ||
| + | # до кого. Говорити, звертатися до кого-небудь. | ||
| + | # Звучати луною; відлунюватися. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Окликатися.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Окликатися1.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Окликатися2.png | x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| 4r2m6r7r7p4}} | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8 Окликати]=== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F Окликатися]=== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8 Кликати]=== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 22:09, 7 листопада 2021
Окликатися, -каюся, -єшся, сов. в. окликну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. = Озиватися, озватися. Не расходилась та пісня по світу, не окликалась луною въ лузі. Мир. ХРВ. 19. А тут до служби задзвонили, так я окликнувся уп’ять: «Хрестіться разом всі за мною!» Алв. 26. Козак в лузі окликнувся. Котл. НП.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОКЛИКАТИСЯ, -аюся, -аєшся, недок., ОКЛИКНУТИСЯ, -нуся, -нешся, док., розм.
1. Відповідати на поклик, звертання; відзиватися, відгукуватися. — Чи тут в хто? — відхиляючи двері в курінь, спитався один з товариства. Звідти не окликався ніхто (Панас Мирний, I, 1954, 348);
- перен. Відповідати на повну дію тією самою або іншою дією. Приголомшені ударом артилерії, вони [фашисти] не скоро опам'яталися. Де-не-де стали окликатися о жилими кулеметами (Олесь Гончар, III, 1959, 219);
- Подавати голос, обливатися. — Наострю слух твій, щоб, як окликнися, Ти чув мій голос, наче грім у хмар (Іван Франко, XIII, 1954, 324);
- Давати знати, нагадувати про себе чим-небудь. Не стріляти він не міг — він мусив стріляти.. і тільки пострілами міг він окликнутись до живих, дати їм знати про себе, що він є, існує, живе (Олесь Гончар, III, 1959, 110).
2. до кого. Говорити, звертатися до кого-небудь. Наперед сей [Палінур] схаменувся І до Нептуна окликнувся: «А що ти робиш, пан Нептун!» (Іван Котляревський, I, 1952, 87).
3. Звучати луною; відлунюватися. І не розходилась та пісня по світу, не окликалася луною в лузі, як соловейкова; а, як важкий камінь, налягала на душу (Панас Мирний, II, 1954, 42); На лісозаводі протяжно гудів гудок: гу-у... і розкотисто окликався в горах: ов-ов! (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 217).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Окликатися, -каюся, -єшся, сов. в. окликну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. = Озиватися, озватися. Не расходилась та пісня по світу, не окликалась луною въ лузі. Мир. ХРВ. 19. А тут до служби задзвонили, так я окликнувся уп’ять: «Хрестіться разом всі за мною!» Алв. 26. Козак в лузі окликнувся. Котл. НП.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Окликатися, -а́юся, -а́єшся, недок., окли́кнутися, -нуся, -нешся, док., розм.
- Відповідати на поклик, звертання; відзиватися, відгукуватися. || перен. Відповідати на певну дію тією самою або іншою дією. || Подавати голос, обзиватися. || Давати знати, нагадувати про себе чим-небудь.
- до кого. Говорити, звертатися до кого-небудь.
- Звучати луною; відлунюватися.
Ілюстрації
|
|
|
